30.03.10 , ОСОБА_1
Апеляційний суд Херсонської області
м. Херсон, вул. 295 Херсонської стрілецької дивізії, 1а, 73000, (0552) 45-47-78
Справа № 11а-306/2010 Головуючий в 1 інст.: Єйбог І.М.
Категорія : ст.191 ч.4 КК України Доповідач : Жила І.Е.
У Х В А Л А
іменем України
30 березня 2010 року м.Херсон
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
Головуючого судді – Годуна В.А.
суддів – Черствої Є.О., Жили І.Е.
з участю прокурора – Литвиненка О.О.
засудженого – ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок місцевого Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 10.11.09р.,
в с т а н о в и л а :
Цим вироком :
ОСОБА_2, 24.06.74р. народження, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, гр-н України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, не працюючий, проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_3, в силу ст.89 КК України не судимий,
визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.364 ч.2, 191 ч.4 КК України і йому призначено: за ст.364 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки; за ст.191 ч.4 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 3 роки. На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням строком 3 роки. На підставі ст.76 п.2,3 КК України, ОСОБА_2 зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи. Запобіжний захід змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд із звільненням ОСОБА_2 з-під варти в залі суду.
За вироком суду з ОСОБА_2 стягнуто на користь ВАТ “Червоний Перекоп” 9 000 (дев'ять тисяч) грн. матеріальних збитків.
За вироком суду вирішені питання щодо речових доказів по справі.
ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він, являючись головою правління ВАТ "Червоний Перекоп"- посадовою особою, 06.07.02р. уклав з директором ПП “Інформаційно-дорадчий центр “Сільський господар” ОСОБА_3 угоди про відповідальність зберігання з правом подальшого викупу, предметом яких були трактори “Т-150 К” державні номери 34-87 ХП та 34-89 ХП, при цьому протягом червня-липня 2002 року отримав від ОСОБА_3, згідно умов вищевказаних угод кошти в сумі 9000 гривень, про що склав відповідні розписки. Отримані грошові кошти до каси ВАТ “Червоний Перекоп” не здав і умисно, маючи корисливий намір звернув на свою користь, чим завдав підприємству матеріальної шкоди у великому розмірі на суму 9000 грн.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує на незаконність вироку через істотні порушення кримінально-процесуального та кримінального закону, м’якість призначеного покарання. Так, суд кваліфікував дії ОСОБА_2 та засудив його за ст.ст.364 ч.2, 191 ч.4 КК України, проте у мотивувальній частині вироку не зазначив обставини вчинення злочину передбаченого ст.364 ч.2 КК України, що є грубим порушенням ст.334 КПК України. Також, суд у вироку вказав, що ОСОБА_2 вину визнав повністю, хоча згідно протоколу судового засідання показання засудженого не дають підстав вважати що останній вину у вчиненні двох умисних тяжких злочинів в сфері службової діяльності визнав в повному обсязі. При таких обставинах суд не вправі був розглядати справу у спрощеному порядку, згідно зі ст.299 КПК України.
В порушення вимог ст.324 КПК України суд не вирішив питання щодо арештованого майна ОСОБА_2, на яке в ході досудового слідства було накладено арешт для забезпечення заявленого цивільного позову. Суд порушив вимоги ст.65 КК України, оскільки призначив засудженому покарання ст.364 ч.2 КК України без обов’язкового додаткового покарання, яке передбачене вказаним кримінальним законом. Призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого та за своїм видом і розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості. Так, суд не в достатній мірі врахував, що ОСОБА_2 вчинено два тяжких умисних злочини в сфері службової діяльності, засуджений постійно уникав відповідальність за вчиненні протиправні дії, безпідставно не з'являвся в судове засідання, не сповіщаючи причин неявки, тому судом було винесено постанову від 22.04.03р. про розшук ОСОБА_2 та про зміну йому запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою. При таких обставинах застосування до засудженого ст.75 КК України є необґрунтованим і не мотивованим, та суперечить загальним принципам призначення покарання, та особі засудженого, а тому є явно несправедливим. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора про підтримання апеляції, пояснення засудженого про залишення апеляції без задоволення, останнє слово засудженого, в якому він просив залишити вирок суду без змін, оскільки він щиро розкаявся, має тяжку хворобу, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону.
Відповідно до вимог ч.3 ст.299 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.
Проводячи по справі скорочене судове слідство, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 вину визнав повністю, визнав цивільний позов, погоджувався із пред’явленим йому обвинуваченням і фактичних обставин вчинення ним злочину не оспорював.
Такий висновок суду на матеріалах справи не ґрунтується, оскільки, як видно з протоколу судового засідання (а.с.246), в своїх показаннях засуджений стверджував, що через складну фінансову ситуацію на підприємстві і для того щоб закупити дизельне пальне він вирішив продати два трактори, які знаходились у податковій заставі, при цьому мети викрадення у нього не було. Вже потім після продажу тракторів він гроші у касу не вніс.
Таким чином, відтворені в показаннях ОСОБА_2 фактичні обставини справи суттєво різняться з тими фактичними обставинами, які встановлені органом досудового слідства.
З огляду на це, підстав вважати, що засудженим не оспорювались фактичні обставини справи, в суду не було, а тому він мав провести судове слідство в повному обсязі.
В порушення вимог ст.334 КПК України, суд, визнаючи ОСОБА_2 винним за ст.364 ч.2 КК України, не вказав у мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, за цим епізодом.
В порушення вимог ст.324 ч.1 п.8 КПК України, суд не вирішив питання щодо майна ОСОБА_2, на яке в ході досудового слідства був накладений арешт для забезпечення заявленого цивільного позову (а.с.101, 102)..
Відповідно до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Всупереч зазначеної вимоги закону, суд призначив ОСОБА_2 покарання за ст.364 ч.2 КК України у виді трьох років позбавлення волі без застосування обов’язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, яке передбачено санкцією вказаного кримінального закону.
Таким чином, вирок повинен бути скасований, а справа направлена на новий судовий розгляд, в ході якого необхідно усунути зазначені порушення закону.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, – задовольнити частково.
Вирок місцевого Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 10.11.09р. щодо ОСОБА_2 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів зі стадії судового розгляду.
Головуючий :
Судді :