ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2022 року м. Київ № 640/7537/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна"

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" (Ідентифікаційний код юридичної особи 37311013 03148, м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, 1) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби (Ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 43337359 Місцезнаходження: 03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, будинок 8 А) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості Київської митниці від 05.11.2020 №UA100300/2020/000169/2.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем безпідставно було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару, оскільки його митна вартість визначена за основним методом, тобто за ціною договору. Також, позивач посилався на те, що на виконання вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України та з метою підтвердження заявленої митної вартості ним були надані всі необхідні документи. Вважає, що підстав, які унеможливлювали визначення вартості товару за першим методом, не існувало, а тому визначення митної вартості мало відбутись саме за ціною договору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що надані позивачем до митного оформлення документи, містять розбіжності, не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та подані не в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

01 грудня 2019 року між Matrize Handels-GmbH (за контрактом - продавець) та ТОВ «Світ інструменту Україна» (за контрактом - покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № CHN-MIU/137/011219, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав на умовах FOB Шанхай, FOB Нінбо згідно Інкотермс-2010 товари - інструменти, найменування, кількість, ціна та вартість яких зазначені в Інвойсі, який є невід`ємною частиною контракту .

З метою митного оформлення товару, ввезеного в Україну на підставі вказаного вище контракту, ТОВ «Світ інструменту Україна» подано електронну митну декларацію форми МД-2 № UA100300/2020/423177 на товари за 29 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Одночасно, з вказаною вище ЕМД декларантом було подано до митного органу перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 статті 53 Митного кодексу України (далі також - МК України), а саме: пакувальний лист від 14.09.2020 року, рахунок -фактуру (інвойс) №20-0813-К137 від 14.09.2020 року; коносамент №4359-0177-009.023 від 22.09.2020 року , автотранспортну накладну №449092 від 04.11.2020 року, сертифікат про проходження товару форми А №G206660316630120 від 09.10.2020 року; документ що підтверджує вартість перевезення товару від 05.11.2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 14.09.2020 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларується № CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019 року; договір про надання послуг митного брокера №150518/Д від 15.05.2018 року; договір (контракт) про перевезення КН 108FS від 01.07.2018 року.

05 листопада 2020 року Київською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100300/2020/000169/2 . Рішення про коригування прийнято відповідачем вибірково щодо позицій № 5/1, 12/1, 16/1, 18/1, 20/1, 23/1, 24/1, 25/1 задекларованого товару. Внаслідок збільшення митної вартості вказаних товарів сума митних платежів,: які підлягали сплаті позивачем збільшилась: Мито - на 29 362,15 грн.; Податок на додану вартість - на 68 168,16 грн.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані документи містять розбіжності та не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: у графі 20 митної декларації відповідно до інвойсу від 14.09.2020 №20-0813-К137 та контракту від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219 задекларовано умови поставки FOB - NINGBO (Китай). ля підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 05.11.2020 б/н, видану ДП «Кюне і Нагель», договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 01.07.2018 №KH108FS, укладений між ДП «Кюне і Нагель» та ТОВ "Світ Інструменту Україна". Відповідно до п.1.1. договору на перевезення виконавець зобов`язаний надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським та автомобільним транспортом, що є частиною морського перевезення, в довідці б/н вказано вартість лише морського фрахту, без переліку додаткових витрат, які понесені під час транспортування та які можуть включатися до митної вартості товару. Згідно із п.1.5. замовником подається заявка на перевезення, однак до митного оформлення таку заявку не подано. Відповідно до п.3.1. вищезазначеного договору вартість послуг зазначається в рахунку виконавця, але до митного оформлення рахунок теж не подавався. Також умовами даного договору передбачені додаткові витрати понесені експедитором під час доставки вантажу. Однак декларантом не надані додаткові угоди до вищезазначеного договору. Також, декларантом не надано відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, а саме витрат на страхування вантажу.

Надана CMR в графі «перевізник» містить інформацію щодо іншого перевізника - ТОВ «Транспортна Компанія «АВТО АССЕДО», тобто відбулось залучення третіх осіб.

Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат, повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Декларантом на вимогу митного органу надано додатково договір з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.09.2019 №030720 між ТОВ «Транспортна Компанія «АВТО АССЕДО» , що виступає як «перевізник», та ТОВ «Контейнерні перевезення», що виступає як «замовник» і який стосується перевезення вантажу по території України. Проте відсутній документально підтверджений зв`язок між експедитором ДП «Кюне і Нагель» та ТОВ «Контейнерні перевезення».

Також рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 05.11.2020 №12024231 містить відомості щодо вартості фрахту без переліку додаткових витрат, які понесені під час транспортування та які можуть включатися до митної вартості товару.

Відповідно до п.3.1. поставка кожної партії товару повинна погоджуватись у замовленні. Пунктом 10.1 конкракту від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219 передбачено «Покупатель осуществляет страхование партии товаров, отправленью согласно заказу, по своему усмотрению и за свой счет», однак до митного оформлення страхового полісу декларантом не надано, відповідно витрати на страхування не включено до митної вартості товару.

Не погодившись з рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі МК України), Податкового кодексу України (далі - ПК України) та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 статті 4 МК України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).

За правилами ч. 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).

Згідно з ч. 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявлені митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних Правил, ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до пункту 2.3 Правил, при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2020 №UA100300/2020/000169/2 (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості) вбачається, що на момент митного оформлення, додані до ЕМД документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Як зазначено в рішенні про коригування, для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 05.11.2020 року, видану ДП «Кюне і Нагель», договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних вантажів, укладений між ДП «Кюне і Нагель» і ТОВ «Світ Інструменту Україна».

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до ч.ч. 11, 12, 13 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС): коносамент (Bill of Ladins): накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Відповідно до Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З вказаних положень п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, ч.ч. 11, 12, 13 ст. 9 Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність» вбачається, що: до транспортних документів належить, серед інших, коносамент (Bill of Lading), до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед інших, належить рахунок-фактуру або акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

На підтвердження вартості транспортування позивачем було надано відповідачу транспортний документ - коносамент (Bill of Lading) № 4359-0177-009.023 та документи на підтвердження вартості перевезення: договір від 01.07.2018 № КН 108 FS про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, укладений між ДП «Кюне і Нагель» та позивачем, рахунок-фактуру від 05.11.2020 р. № 12024231, довідку про вартість транспортно-експедиційних послуг від 05.11.2020 р., видану ДП «Кюне і Нагель», згідно з якою витрати на перевезення склали 58 713,23 грн.

Декларантом не надано відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, а саме витрат на страхування вантажу.

Пунктом 10.1 контракту № CHN-MIU/137/011219 від 01 грудня 2019 року передбачено: «покупець здійснює страхування кожної партії товару, скерованої згідно замовленню, на свій власний розсуд та за свій рахунок», однак до митного оформлення страхового полісу декларантом не надано.

Позивачем страхування товару не здійснювалось і про вказану обставину було повідомлено митний орган при декларуванні шляхом подання довідки ДП «Кюне і Нагель» про транспортні витрати 05.11.2020 р., яка не була врахована відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 2.8. контракту та комерційного інвойсу від 14.09.2020 р. № 20-0813- К137 товар постачається на умовах FOB, Ningbo.

Відповідно до п. б) підрозділу Б.З «Договори перевезення та страхування», розділу Б «Обов`язки покупця» Терміну FOB (Франко-Борт) Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2000 р. «б) Договір страхування.: немає зобов`язань».

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, правилами Інкотермс не передбачено зобов`язання Покупця щодо страхування товару, а митним законодавством передбачено, що страхові документи подаються у випадку, якщо здійснювалось страхування.

Враховуючи, що страхування товару не здійснювалось, і позивачем було подано про це довідку, у позивача був відсутній обов`язок надавати страховий поліс під час митного оформлення.

Аргументи відповідача про те, що прайс-лист не містить умов, достатніх для здійснення замовлення, суд вважає безпідставними, у зв`язку з тим, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, переліку всієї продукції виробника, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 23 вересня 2020 року по справі № 820/3893/16.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визначена за ціною договору.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Стосовно доводів відповідача про ненадання декларантом усіх необхідних документів, , то суд вважає їх безпідставними, так як такі документи згідно з ч.2 ст.53 МК України не є обов`язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 810/5295/15, від 06 лютого 2020 року у справі № 540/2219/18.

Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товару, оскільки надані позивачем до митного органу вище перелічені документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Окрім цього, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 804/6243/14.

Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

З урахуванням викладеного, рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2020 №UA100300/2020/000169/2 не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, судом не може бути взято до уваги обставини, викладені у відзиві відповідача, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами, які були досліджені судом і свідчать про те, що позивачем було надано відповідачу усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Таким чином, оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна", то сплачений позивачем судовий збір у сумі 2270,00. підлягає стягненню на його користь з Київської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" (Ідентифікаційний код юридичної особи 37311013 03148, м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, 1) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Київської митниці від 05.11.2020 року №UA100300/2020/000169/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту України» (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, 1, ЄДРПОУ 37311013) судові витрати у розмірі 2270, 00 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, 8А, ЄДРПОУ 43337359).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа