Справа № 2 - 86/2009

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

05 травня 2009 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим  у складі:

 головуючий суддя                     Большаков Ю.М.

                 із секретарем                     Вальшиним І.Н.

за участю     позивачки                         ОСОБА_1

представників позивачки                         ОСОБА_2

        відповідачки                         ОСОБА_3

розглянувши  у відкритому   судовому  засіданні в залі суду в місті   Бахчисарай   цивільну   справу  

за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_4,

третя особа - Бахчисарайська державна нотаріальна контора

про визнання права власності на спадкове майно

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1,

       треті особи - Бахчисарайська державна нотаріальна контора, Бахчисарайська міська рада,

              ОСОБА_5

про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на спадкове майно

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася 07.06.2007 року у Бахчисарайський районний суд Автономної  Республіки Крим з позовною заявою, де заявила вимоги визнати за нею право власності на 1/2 частку автомобілю ВАЗ 2106 1980 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1. Вимоги мотивовані тим, що зазначений автомобіль був набутий нею і померлим ОСОБА_6, з котрим вона жила у цивільному шлюбі з 1997 року, вони вели спільне господарство і тому, відповідно до сімейного та цивільного законодавства, вона має право на Ѕ частку спірного автомобілю як подружжя.

10.07.2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом, де посилаючись на свої права, як матері - спадкоємця першої черги щодо майна померлого ОСОБА_6, просить витребувати у ОСОБА_4 спірний автомобіль, який та вдержує без законних на то підстав.

У судовому засіданні позивачка та ії представник позовні вимоги підтримали і пояснили, що спірний автомобіль був набутий у 2004 році за спільні гроші з померлим ОСОБА_6, з яким ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з 1997 року. Фактично гроші, за які придбане автомобіль, належали ії, оскільки вона має постійне місце роботи, Бабіч гроші заробляв випадково.  Автомобіль був оформлений як на власника на ОСОБА_7 за довіреністю, якою вони обидва уповноважувалися рівними правами, але в неї згідно свідоцтва пор реєстрацію транспортного засобу, було право керування цим автомобілем. Вважають, що таким чином ОСОБА_1 набула право власності на Ѕ частку автомобілю і спір йде саме про цю частку. Зустрічні позовні вимоги не визнали з цих самих підстав і посилаючись на показання свідків, докази у матеріалах справи просять позов ОСОБА_1 задовольнити, ОСОБА_4 в задоволенні позову відмовити.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася, надала клопотання про розгляд справи у ії відсутність і за участю ії представника ОСОБА_3 (а. с. 121), де також пояснила, що неможливо визнати за ОСОБА_1 право на Ѕ частку спірного автомобілю, оскільки є спадкоємець першої черги і тому у ОСОБА_1 немає прав на спадщину.

Представник відповідачки позовні вимоги не визнав і пояснив, що відсутні докази, що автомобіль придбаний за спільні гроші, а як спадкоємець ОСОБА_1 може бути тільки спадкоємцем четвертої черги і за відсутністю спадкоємців попередньої черги.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, що відповідно до ст.. 169 ЦПК України не перешкоджанням для розгляду справи.

Третя особа – ОСОБА_5 при допиті за дорученням суду надала згоду на розгляд справи у ії відсутність (а. с. 109).

Заслухавши пояснення осіб, які прийняли участь по справі, вивчивши надані і наявні в матеріалах докази суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обох сторін не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі наданих сторонами доказів, із додержанням вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, ОСОБА_1 довела суду про те, що спірний автомобіль ВАЗ 2106 1980 року випуску білого кольору кузов № НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_3 має власника ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 11). Судом з показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 встановлене, що довгий час ОСОБА_1 і чоловік за іменем ОСОБА_7 довгий час проживали разом, але зі чиї гроші куплено спірний автомобіль, їм невідомо (а. с. 65-66).

Згідно довідки Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання» ОСОБА_7 на день смерті проживав і був прописаний за адресою АДРЕСА_1 (а. с 59). Згідно даних свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 помер 29 грудня 2006 року у віці 47 років в місті Севастополь (а. с. 8).

Відповідно до ч. 2 ст.. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 208 ЦК України встановлене, що правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян необхідно вчиняти у письмовій формі. Вартість спірного автомобілю за висновками спеціаліста ставить 6902 гривні, тобто у випадку придбання автомобілю за спільні гроші з ОСОБА_7 ОСОБА_1 повинна була отримати від ОСОБА_7 письмовий доказ про те, скільки грошів нею було передане ОСОБА_7 для придбання автомобілю. При відсутності належних доказів суд вважає, що ОСОБА_1 не довела суду доказами обґрунтованості позовних вимог.

У своїх вимогах ОСОБА_4 посилається на те, що померлий ОСОБА_7 є ії сином, і тому вона відповідно до ст.. 1223, 1241, 1261, 1268, 1269Ю 1270 ЦК України, є його спадкоємцем.

Відповідно до ст.. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. ОСОБА_4 наполягає, що померлий ОСОБА_6 є ії син, тобто спадкування повинно наступити за законом.

Статтями 1261 – 1266 ЦК України визначене коло спадкоємців за законом та їх черговість, але ОСОБА_4 не надала суду документів, які би посвідчили ії причетність будь-до якого кола спадкоємців, і тому суд вважає, що вона не довела цю обставину доказами, а тому ії позовні вимоги необґрунтовані.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України судові витрати ОСОБА_1 залишає за нею, з ОСОБА_4 суд стягуває судові витрати по встановлених ставках, оскільки вони не були нею сплачені при поданні зустрічної позовної заяви.

На підставі викладеного, відповідно до ст.. 208, 1217, 1261 – 1266 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1, ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог відмовити.                                                

Стягнути з  ОСОБА_4 у дохід держави державне мито (судовий збір) 69 гривень 02 копійки, витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 30 гривень.

Рішення суду набирає  законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим     через Бахчисарайський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 Цивільного процесуального кодексу України.

До заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги додаються копії заяви, скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Головуючий