Справа № 2 - 207/2009  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 квітня 2009 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим  у складі:               головуючий суддя                     Большаков Ю.М.                               із секретарем                         Вальшиним І.Н.                 за участю представника позивачки                 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну  справу     за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Вілінської сільської   ради Бахчисарайського району, третя особа – Бахчисарайська районна державна адміністрація

про визнання права власності на домоволодіння

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася 22.01.2008 року у Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим з позовною заявою, де заявила вимоги  про визнання за нею права власності на житловий будинок з господарчими будівлями, які розташовані по вулиці Кирова, 8 у селі Віліне Бахчисарайського району. Вимоги мотивоване тим, що ії батьки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 збудували зазначений будинок і померли батько у 1975 році, а мати у 1986 році у селі Віліне Бахчисарайського району. Оскільки документів, які підтверджують шлюб батьків, про ії народження, а також документи на будинок було втрачено, то через нотаріуса свої права вона визначити не змозі. Заявою від 29.02.2008 року ОСОБА_2 позов доповнила вимогами встановити факт родинних відносин з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер у 1975 році (а. с. 38 – 40). Заявою представника позивачки вимоги у частині встановлення факту родинних відносин проситиме не розглядати і провадження по справі у цієї частині припинити (а. с. 167), яка задоволена і ухвалою суду прийняте відмову від вимог щодо встановлення факту родинних відносин, провадження по справі у цієї частині закрите (а. с. 171).

Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у ії відсутність за участю представника ОСОБА_1 (а. с. 166).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, головою надане клопотання про розгляд справи у його відсутність і ухвалити рішення відповідно матеріалів справи (а. с. 152-153).

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомляв, будь-яких заяв не надавав і тому суд, відповідно до ст.. 169 ЦПК України розглядує справу у його відсутність на підставі доказів, що наявні у матеріалах справи.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно підтримав і пояснив, що позивачка була членом колгоспного двору, коли померли ії батьки, а інші родичі вибули з колгоспного двору багато часу тому і тому ОСОБА_2 є власником усього майна колишнього колгоспного двору. Посилаючись на докази, що наявні у матеріалах справи, просить позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивачки, вивчивши наявні в матеріалах справи докази суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

При перевірці обставин доказами судом встановлене, що згідно довідки Вілінської сільської ради Бахчисарайського району на підставі записів у земельно-кадастровій книжці за № 9 сторінка № 45 земельна ділянка площею 0.08 га була виділена на підставі рішення колгоспу ім. Сталіна від 15.03.1965 року ОСОБА_3 для будівництва житлового будинку і знаходиться за адресою вулиця Кирова, 8 сіло Віліне Бахчисарайського району (а. с. 12).

За повідомленням начальника Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» інвентаризація домоволодіння по вулиці Кирова, 8 у селі Віліне Бахчисарайського району не проводилася (а. с. 14).

З довідок Вілінської сільської ради (а. с. 13), СЗАТ Агрофірма «Крим», яке є черговим правонаступником колгоспу ім. Сталина (а. с. 17) слід, що в них на балансі зазначене домоволодіння не знаходиться.  

Згідно даних погосподарчої книжки Вілінської сільської ради Бахчисарайського району на будинок № 8 по вулиці Кирова у селі Віліне Бахчисарайського району за період 1974 – 1979 роки, до 1975 року главою колгоспного двору був ОСОБА_3 (а. с. 162), за період 1980 – 1982, 1983 - 1985 роки главою була ОСОБА_5 (а. с. 163, 164), за період 1986 – 1990 роки главою була ОСОБА_2 (а. с. 165). Станом на 05.12.2007 року за зазначеною адресою зареєстрована тільки ОСОБА_2, що підтверджується довідкою Вілінської сільської ради (а. с. 18).

Наведені правовідносини регулюються земельним і цивільним законодавством УРСР і України, тому як відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу УРСР 1971 року, присадибні землі використовуються для надання присадибних земельних ділянок колгоспним дворам, а також сім'ям робочих, службовців та інших громадян, які мешкають на території колгоспу. Згідно до ст. 120 ЦК УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності. Згідно до ст. 563 ЦК УРСР 1963 року у разі смерті члена колгоспного двору спадщина у майні двору не відкривається.

Оскільки глави колгоспного двору ОСОБА_3 померли, після них главою колгоспного двору стала позивачка, то суд вважає, що вона з законних підстав набула право власності, тому як Законом України від 16.12.1993 року були скасовані положення Цивільного кодексу 1963 року щодо статутусу і майна колгоспного двору у зв'язку з прийняття закону України «Про власнсість», а через це майно колгоспного двору стало належати позивачці, оскільки інші особи, які проживали у цьому дворі, не заявили своїх прав відповідно до  ст. ст. 125, 126 ЦК УРСР 1963 року у межах строків позовної давності, внаслідок чого втратили право на долю у майні колгоспного двору.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки право на житловий будинок з надвірними будівлями не визнається з боку органу місцевого самоврядування, з боку підприємства, яке займається реєстрацією майнових прав, суд захищає невизнане право позивачки у спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України шляхом визнання права.

Відповідно до  статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Оскільки позивачка вимог про розподіл судових витрат не заявляла, судові витрати суд не розподіляє.

 На підставі викладеного, відповідно до ст.. 58 ЗК УРСР 1971 року, ст.. ст.. 120, 125, 126, 563 ЦК УРСР 1963 року, ст.. ст.. 15, 16, 328 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 174, 207, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити. Визнати право власності громадянки України ОСОБА_2 на домоволодіння, яке розташоване по вулиці Кирова, 8 у селі Віліне Бахчисарайського району.

Рішення суду набирає  законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення і протягом двадцяти днів після цього поданням апеляційної скарги через Бахчисарайський районний суд або у порядку, визначеному ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

До заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги додаються копії заяви, скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя