ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15 год. 50 хв.                                                  м. Черкаси

за участю представників сторін:

позивача -  Гринценка О.М. (за довір. № 234 від 03.04.2008р.)

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

      Позивач звернувся до суду з позовною заявою від 04.12.2008р. № 984 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 13785грн.65коп. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  порушення  відповідачем вимог Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. №803-ХІІ (далі - Закон №803-ХІІ), згідно якого до зайнятого населення належать громадяни, які не можуть бути працевлаштованими і отримувати допомогу по безробіттю, тобто  громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

     Представник Катеринопільського районного центру зайнятості в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

     Відповідач, належним чином  повідомлений про дату, час і місце судового засідання, згідно довідкового листа до справи, до суду не з'явився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судове засідання не забезпечив.

     Відповідно до ст.128 КАС України справа вирішується на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

      Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення  представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на  таке.

      ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2.

       Відповідно до ст. 2 Закону №803-ХІІ, ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. № 1533-ІІІ (далі - Закон №1533-ІІІ) ОСОБА_1 згідно заяви від 19.04.2007р. надано статус безробітного (а.с.11), в якій зазначено, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та призначено виплату допомоги по безробіттю. Катеринопільським районним центром зайнятості відповідача було знято з обліку наказом № НТ080609 від  09.06.2008р., в зв'язку з невідвідуванням безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування на підставі п. 13 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнодержавне соціальне страхування України на випадок безробіття».

        Катеринопільським районним центром зайнятості проведено перевірку додержання вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. № 1533-ІІІ (далі - Закон №1533-ІІІ), в ході якої встановлено, що на день надання відповідачу статусу безробітного 19.04.2007р. відповідач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності (фізична особа - підприємець) з 16.03.2005р., згідно даних державного реєстратора від 27.10.2008р. за № 19. Таким чином, відповідач під час реєстрації в Катеринопільському центрі зайнятості приховував той факт, що є приватним підприємцем з 16.03.2005р.

        В період перебування на обліку в державній службі зайнятості з 19.04.2007р. по 06.06.2008р. відповідачу було виплачено матеріального забезпечення в сумі 13785грн.65коп. як допомогу по безробіттю, яка підлягає поверненню, згідно наказу від 29.10.2008р. № 109 (а.с.14).

       Як вбачається  з матеріалів справи, позивач правомірно звернувся до суду про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 13785грн.65коп.

       Згідно Закону  №1533-ІІІ джерела коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття формуються із страхових внесків страхувальників. Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом.

        Законом №1533-ІІІ надано право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальних послуг громадян, які є застрахованими чи незастрахованими особами - військовослужбовці звільнені у зв'язку із скороченням чисельності штату без права на пенсію, в тому числі особи, які вперше шукають роботу та інші незастраховані особи, у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

        До зайнятого населення належать та не можуть бути безробітними і отримувати допомогу по безробіттю громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві (пп.б п.3 ст.1 Закон №803-ХІІ).

        Статтею 2 Закону №803-ХІІ визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

        Відповідно до пп.8 п.1 ст.31 Закону №1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

        Зокрема, застраховані особи зобов'язані у повному обсязі повідомляти про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку (п. 6.14. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.2000р. №307).

         Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

         За результатами розгляду адміністративного позову та з врахуванням думки представників позивача, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

        Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

        На підставі ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.03.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови  у повному обсязі відкладено на 09.03.2009р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з врахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.

        Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

        Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ч.2 ст. 128, ст.ст. 158-159, ст.ст. 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.      Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.      Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,  ідентифікаційний код НОМЕР_1)

            на користь  Катеринопільського районного центу зайнятості (20500, Черкаська область, смт. Катеринопіль, вул. Леніна, 55а,  р/р 37172002000552 в УДК в Черкаській області, МФО 854018) кошти, виплачені як допомога по безробіттю у сумі 13785грн.65коп.

(тринадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень шістдесят п'ять копійок).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 16.03.2009 року.