Апеляційний суд Тернопільської області

м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14а, 46006, (0352) 52-41-64

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

28 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого — ОСОБА_1

Суддів - Бахметової В.Х., Бершадської Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 8 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про зобов'язання відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до УПФ в м. Тернополі, в якому просила визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати УПФ в м. Тернополі нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну допомогу до пенсії, як дитині війни, за період з 2007 по 2010 рік, оскільки згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має право на одержання пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком, а відповідач всупереч рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07. та від 22.05.08, не проводить підвищення та перерахунку пенсії.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 8 вересня 2010 року позов задоволено частково.

Визнано дії УПФ в м. Тернополі щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195 IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням проведених виплат за період з 12 серпня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 10 вересня 2010 року, включно — незаконними.

Зобов'язано УПФ в м. Тернополі здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2

А.Р., ІНФОРМАЦІЯ_1, підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195 IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням проведених виплат за період з 12 серпня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 10 вересня 2010 року, включно.

Стягнуто з УПФ в м. Тернополі в користь ОСОБА_2 сплачені витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 37 грн.

В апеляційній скарзі УПФ в м. Тернополі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УПФ в м. Тернополі як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (надалі — Закон № 2195-IV) і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Протягом 2007 - 2010 років їй не було нараховано і виплачено підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період чинності Закону №2195-1У.

Статтею 6 Закону № 2195-IV ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком .

Пунктом 12 ст.71 Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік" ?489-V дію статті 6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік із врахуванням ст. 111 цього Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону № 489-V визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону "Про Державний бюджет України на 2008 рік" було змінено редакцію ст.6 Закону № 2195-ІУ .

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 ці зміни також визнані неконституційними, оскільки за правилами ч. 2 ст. З Закону № 2195-ІУ державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, на підставі вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що позивачці з 12 серпня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни в редакції Закону № 2195-ІУ від 18.Х1.2004 року. Відповідно відмова УПФ в м. Тернополі в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю.

З урахуванням того, що законодавством України у 2009 -2010 роках дію ст. 6 Закону № 2195-ГУ не було зупинено, тому колегія суддів приходить до висновку, що судом вірно вирішено вимоги щодо зобов'язання управління здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 вказаної надбавки за період з 1 січня 2009 року по 10 вересня 2010 року.

Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду України в м. Тернополі для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

Безпідставними є також посилання апелянта на можливість не цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і не вбачає підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 304-1, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 8 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий — підпис

Судді — два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Тернопільської області ОСОБА_1