ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 липня 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/13332/21

Головуючий у першій інстанції – Карапута Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/314/22

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю

”Альфа-Лізинг Україна”

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова у складі судді Карапути Л.В. від 25 листопада 2021 року, місце постановлення ухвали м.Чернігів, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Альфа-Лізинг Україна” про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів,

                           В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Альфа-Лізинг Україна” про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів у розмірі 1 251 566 грн. 07 коп., з яких: 322 140 грн. 80 коп. - відшкодування вартості предмету лізингу за договором фанансового лізингу №4098L12/00-LD від 06.09.2012 року,  525 491 грн. 42 коп. - інфляційні втрати з 05.08.2014 року по 19.11.2021 року, 70 535 грн. 60 коп. - 3 відсотки річних з 05.08.2014 року по 19.11.2021 року, 333 398 грн. 25 коп. - упущена вигода.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 25.11.2021 року справу №750/13332/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Альфа-Лізинг Україна” про стягнення грошових коштів передано на розгляд до Оболонського районного суду м.Києва.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 25.11.2021 року, і передати справу №750/13332/21 до Деснянського районного суду м.Чернігова для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 25.11.2021 року постановлена судом із неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги зазначають, що в оскаржуваній ухвалі від 25.11.2021 року суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Закону України ’’Про споживче кредитування” та статтю 11 Закону України ’’Про захист прав споживачів”, яка у наведеній у оскаржуваній ухвалі суду редакції набула чинності лише з 10.06.2017 року на підставі Закону України ’’Про споживче кредитування’’, і тому не могла бути застосована до спірних правовідносин. Апелянт стверджує, що Закон України ’’Про споживче кредитування’’ було прийнято 15.11.2016 року, і він набув чинності лише з 10.06.2017 року. Тобто, вказаного Закону не існувало на момент виникнення спірних правовідносин. Апелянт вважає, що Закон України ’’Про споживче кредитування’’ не має жодного відношення до спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги вказують, що договір фінансового лізингу №4098L12/00-LD було укладено 06.09.2012 року та розірвано 04.08.2014 року, і тому до спірних правовідносин повинно застосовуватись законодавство, яке було чинним у вказаний період. Із посиланням на п.22 ч.1 статті 1 Закону України ’’Про захист прав споживачів”, правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.03.2021 року у справі №468/176/18-ц, від 03.04.2019 року у справі №348/1377/16-ц, від 06.06.2018 року у справі №301/1583/16-ц, апелянт зазначає, що правовідносини у даній справі, які виникли між позивачем, як орендарем та покупцем автомобіля (отримувачем послуг лізингу), та відповідачем, як орендодавцем та продавцем автомобіля (надавачем послуг лізингу), регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, а також Законом України ’’Про фінансовий лізинг” та Законом України ’’Про захист прав споживачів”. Доводи апеляційної скарги стверджують, що однією із підстав позову, є порушення відповідачем положень п.4,п.7 ч.3 статті 18 Закону України ’’Про захист прав споживачів’’ щодо неповернення позивачу сплачених ним грошових коштів в рахунок відшкодування вартості предмету лізингу (попередньої оплати предмету лізингу).  За даних обставин, у зв`язку з тим, що позовна заява подана позивачем саме з метою захисту його прав, як споживача послуг з лізингу (купівлі-продажу та оренди), ОСОБА_1 вказує на необхідність застосування судом першої інстанції ч.5 статті 28 ЦПК України при виборі підсудності. 

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Альфа-Лізинг Україна” вважає висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваній ухвалі від 25.11.2021 року, обгрунтованими, у зв`язку з чим просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.11.2021 року залишити без змін, та стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 496 грн. 20 коп.  

Відповідно до приписів ч.2 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 9 частини першої статті 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. 

Згідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається із повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.163,164), сторонни данного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши    доводи    апеляційної    скарги,    апеляційний    суд    дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Альфа-Лізинг Україна” про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів у розмірі 1 251 566 грн. 07 коп., з яких: 322 140 грн. 80 коп. - відшкодування вартості предмету лізингу за договором фанансового лізингу №4098L12/00-LD від 06.09.2012 року,  525 491 грн. 42 коп. - інфляційні втрати з 05.08.2014 року по 19.11.2021 року, 70 535 грн. 60 коп. - 3 відсотки річних з 05.08.2014 року по 19.11.2021 року, 333 398 грн. 25 коп. - упущена вигода.

Оскаржуваною ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 25.11.2021 року передано справу №750/13332/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Альфа-Лізинг Україна” про стягнення грошових коштів на розгляд до Оболонського районного суду м.Києва. У даній ухвалі суд першої інстанції вказав, що відповідно до ч.2 статті 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Як вбачається із оскаржуваної ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.11.2021 року, суд першої інстанції зазначив, що при подачі позову до Деснянського районного суду м.Чернігова позивач керувався Законом України ’’Про захист прав споживачів”, і обрав підсудність справи відповідно до ч.5 статті 28 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що згідно статті 11 Закону України ’’Про захист прав споживачів”, даний Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України ’’Про споживче кредитування”. За даних обставин, із посиланням на п.11 ч.1 статті 1 Закону України ’’Про споживче кредитування”, статті 1,2 Закону України ’’Про фінансовий лізинг’’, статтю 806 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ’’Альфа-Лізинг Україна” договір фінансового лізингу не є договором споживчого кредиту. При цьому, суд зазначив, що підставою заявленого ОСОБА_1 позову є стягнення коштів на підставі статті 693 ЦК України, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та упущеної вигоди. За даних обставин, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин мають застосовуватись правила, закріплені у ч.2 статті 27 ЦПК України, і дана справа належить до територіальної підсудності Оболонського районного суду м.Києва за місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ’’Альфа-Лізинг Україна”, за адресою: пр-т Степана Бандери,9, м.Київ, що відноситься до території Оболонського району м. Києва.

В ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що висновки оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 25.11.2021 року щодо необхідності передачі справи №750/13332/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Альфа-Лізинг Україна” про стягнення грошових коштів на розгляд до Оболонського районного суду м.Києва, не узгоджуються із положеннями норм права, які регулюють дані правовідносини.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Альфа-Лізинг Україна” про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів є правовідносини, які виникли між сторонами даного спору, виходячи із договору фінансового лізингу №4098L12/00-LD, який було укладено 06.09.2012 року (а.с.11-24), та  розірвано 04.08.2014 року (а.с.32).

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп, від 09.02.1999 року № 1-рп/99, від 05.04.2001 року № 3-рп/2001,  від  13.03.2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, свідчить про те, що судом під час розгляду справи має застосовуватись той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

За даних обставин, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що до спірних правовідносин у даній справі повинно застосовуватись законодавство, чинне у період дії договору фінансового лізингу №4098L12/00-LD, який було укладено 06.09.2012 року та розірвано 04.08.2014 року. У зв`язку із наведеним, посилання суду першої інстанції у оскаржуваній ухвалі від 25.11.2021 року на положення Закону України ’’Про споживче кредитування”, який набув чинності 10.06.2017 року, а також на статтю 11 Закону України ’’Про захист прав споживачів” у наведеній у оскаржуваній ухвалі суду від 25.11.2021 року редакції, яка набрала чинності 10.06.2017 року, є необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги стверджують, що однією із підстав позову, є порушення відповідачем положень п.4,п.7 ч.3 статті 18 Закону України ’’Про захист прав споживачів’’ щодо неповернення позивачу сплачених ним грошових коштів в рахунок відшкодування вартості предмету лізингу (попередньої оплати предмету лізингу).  За даних обставин, у зв`язку з тим, що позовна заява подана позивачем саме з метою захисту його прав, як споживача послуг з лізингу (купівлі-продажу та оренди), ОСОБА_1 вказує на необхідність застосування судом першої інстанції ч.5 статті 28 ЦПК України при виборі підсудності. 

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, виходячи із наступного.

Згідно із п.1,п.5 статті 1 Закону України ’’Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, у редакціях, які діяли у хронологічний період спірних правовідносин,  фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

П.5 ч.1 статті 4 Закону України ’’Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” встановлено, що фінансовий лізинг вважається фінансовими послугами.

Відповідно до Преамбули до Закону України ’’Про захист прав споживачів”, цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносини, які виникли у зв`язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, а також Законом України ’’Про фінансовий лізинг”, Законом України “Про захист прав споживачів”.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду: від 09.03.2021 року у справі №468/176/18-ц, провадження №61-8339св19, від 03.04.2019 року у справі №348/1377/16-ц, провадження №61-17785св18, від 06.06.2018 року у справі №301/1583/16-ц, провадження №61-24319св18.

Згідно ч.2 статті 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому, частина 5 статті 28 ЦПК Україна визначає, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Як роз`яснено у п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року ’’Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ”, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

У п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року ’’Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” роз`яснено, що споживачі  за  власним вибором  звертаються до    суду   за   місцем   свого   проживання,   або   за   місцем   знаходження відповідача,  або за місцем заподіяння  шкоди, або за  місцем  виконання договору.  Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати  її  до  іншого суду з мотивів непідсудності.

Як вбачається з матеріалів справи, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, в даному випадку ОСОБА_1 , із дотриманням правил альтернативної підсудності, звернувся до Деснянського районного суду м.Чернігова з даним позовом про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів, за зареєстрованим місцем свого проживання.

Враховуючи вищенаведене, висновок оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 25.11.2021 року відносно того, що дана справа належить до територіальної підсудності Оболонського районного суду м.Києва, не узгоджується із приписами норм права, які регулюють дані правовідносини. За даних обставин, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для передачі, на підставі п.1 ч.1 статті 31 ЦПК України, справи №750/13332/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Альфа-Лізинг Україна” про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів на розгляд до Оболонського районного суду м.Києва.

Приймаючи до уваги вищезазначене, із врахуванням приписів п.4 ч.1 статті 379 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Деснянського районного суду м.Чернігова від 25.11.2021 року підлягає скасуванню, із направленням справи для продовження розгляду до вказаного суду першої інстанції.

Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374; п.4 ч.1 статті 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

                             П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 листопада 2021 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повної постанови - 22.07.2022 року.

Головуючий:                                           Судді: