Справа: 2 – 146/09
РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
12 березня 2009 року Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого – судді Томаш В.І.,
при секретарі – Клепікової К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Орджонікідзе цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" м. Дніпропетровськ в особі Дніпропетровського регіонального управління Приватбанку, третя особа – Дніпропетровське обласне управління НБУ «про розірвання договору», -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка в судовому засіданні підтримала та уточнила свої вимоги, висловлені в позовній заяві та просить суд розірвати укладений в Орджонікідзевському відділенні «Приватбанк» між нею та закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» м. Дніпропетровськ 11 серпня 2008 року договір № SAMDN 25000704060722 (вклад «Стандарт Довгостроковий») та повернути їй суму внеску у розмірі 100.000 гривень, а також нарахувати та сплатити відсотки, які нараховані по ставці внеску за фактичний термін користування внеском.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала та надала до суду письмові заперечення, де вказує, що ПриватБанк, як структурна частина банківської системи України, здійснює свою діяльність у відповідності до законодавства України з питань банківської діяльності, нормативно-правових актів Національного Банку України та інших уповноважених органів з питань заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. Положення Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків. У відповідності до ст. 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України. В разі недотримання банками вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного Банку України до них застосовуються відповідні заходи впливу.
Крім того слід зазначити, що дії ПриватБанку не суперечать чинному законодавству з огляду на наступне. Відповідно до ст.99 Конституції України, ст.6, 7 Закону України «Про Національний банк України» забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України (далі НБУ). На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності, встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна, визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду. Особливість періоду підтверджується прийняттям Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Згідно ст.47 Закону України «Про банки банківську діяльність» депозитні операції є банківськими операціями. Відповідно до ст.66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у формі встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків, а також нагляду за діяльністю банків.
Відповідно до ст.55 Закону України «Про Національний банк України» головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Саме на виконання цих приписів Конституції, та Законів України НБУ було винесено постанову № 319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» від 11.10.2008 р., згідно до п.2.4 якої банки повинні виконувати свої зобов'язання за всіма типами договорів із залучення коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов'язань, незалежно від категорії контрагентів. У подальшому, згідно абз.5 п.2 Постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 р. № 413 дана норма була підтверджена, де зокрема абзацом 5 пункту 2 передбачено, що комерційні банки повинні уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками. Пунктом 5 вищезазначеної постанови НБУ встановлено контроль за виконання банками вимог пункту 2 цієї постанови та в разі неспроможності керівників і акціонерів банків ужити необхідних заходів щодо приведення діяльності банків у відповідність до вимог банківського законодавства вносити пропозиції про застосування до банків адекватних заходів впливу, у тому числі введення тимчасової адміністрації, примусової реорганізації банків або відкликання ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.
Додатково Національний банк України направив всім комерційним банкам лист від 06.12.2008 р. за № 22-310/946-17250, яким роз'яснив, що «банкам заборонено робити дострокове повернення депозитів, так як вони вкладені у довгострокові кредити та інші активи».
У відповідності до ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. В даному випадку неможливість виконання передбаченого Договором № 8АМОМ25000704060722 від 11.08.2008 року зобов'язання ПриватБанку про дострокове розірвання, та повернення коштів на вимогу клієнта зумовлена дією зазначених вище Постанов НБУ, економічною та юридичною обставинами.
Таким чином, вина ПриватБанку в порушенні умов договору спростовується вищевикладеним та ґрунтується на належному виконанні приписів законодавства щодо умов проведення банківських операцій та здійснення банківської діяльності взагалі.
Конституцією України закріплено такі принципи як верховенство права і верховенство закону. Сутність діалектичної взаємодії цих принципів полягає в тому, що вона є проявом загального та окремого у праві. Принцип верховенства права є за своєю суттю принципом природного права як сукупності ідеальних, духовних і справедливих понять про право, що повинно приводити до обмеження свавілля як фізичних, юридичних осіб, так і держави задля загального добра. Визнання конституційним принципом верховенства права означає, що закони держави, також як і їх застосування, повинні відповідати праву як мірі загальної та рівної для всіх свободи та справедливості. До того ж цей принцип верховенства права повинен застосовуватись з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, який діючи саме на засадах справедливості вирішує питання співвідношення права та закону на користь саме права. Якщо задля цього суду вказана вище постанова НБУ не буде застосована, то принцип законності буде в дії, але зовсім не принцип верховенства права. Прийняття Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», спрямованого на мінімізацію можливих збитків для економіки та фінансової системи України від фінансової кризи, яка охопила більшу частину промислово розвинутих країн, аналіз норм зазначеного Закону свідчать про панування кризових явищ і в банківській системі України. А тому, різкий відтік коштів з банківської сфери може призвести до її колапсу та відповідно економіки країни в цілому. Вирішення справи на користь позивача, а також можливо на користь інших осіб, які заявлять такі самі вимоги, може привести до задоволення своїх інтересів незначною кількістю осіб, але більшість населення буде позбавлена свого права володіти вільно своїм майном, що є несправедливим. В зв’язку з чим представник просить застосувати до спірних правовідносин постанову НБУ № 413 від 4 грудня 2008 року «Про окремі питання діяльності банків» та відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, проте надав до суду письмове клопотання про можливість розгляду справи без його участі та письмові пояснення щодо позовних вимог позивачки, згідно до яких він підтримав позовні вимоги позивачки та вважає дії відповідача протиправними.
Суд, вислухав пояснення позивачки, представника відповідача, дослідив матеріали справи і оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані, знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 11 серпня 2008 року позивачкою по справі – ОСОБА_1 у приміщенні Орджонікідзевського відділення "Приватбанк" ЗАТ комерційний банк "Приватбанк" м. Дніпропетровська був укладений договір № SAMDN 25000704060722 (вклад "Стандарт Довгостроковий") між Приватбанк в особі Голови Правління Дубілета О.В. з одного боку і між нею з іншого боку, який був заповнений працівником Орджонікідзевського відділення ОСОБА_3. При укладенні вказаного договору позивачка передала, а банк прийняв від неї грошові кошти в сумі 100.000 гривень терміном на 2 роки по 11 серпня 2010 року включно. Як додатковий документ, підтверджуючий внесення коштів на депозитний рахунок банк видав їй ощадну книжку № НОМЕР_1, що дозволяє отримати в банкоматах Приватбанка інформацію про суму внеску і процентах до виплати. Для внесення суми внеску банк відкрив позивачці особовий рахунок № НОМЕР_2. Процентна ставка по вкладу складає 17 % річних. Період нарахування відсотків – 12 місяців. Мінімальний термін внеску складає 12 місяців. Відповідно до умов укладеного договору нарахування відсотків по внеску починається з першою робочою дня наступною за днем надходження грошових коштів до банку і проводиться за кожен календарний день виходячи з фактичною кількості днів в році по ставці, вказаній вище з урахуванням п. п. 9. 10 вказаного договору. День повернення внеску в період нарахування відсотків не входить. Згідно до п. 4 договору прийом додаткових внесків не проводиться. У разі вимоги клієнтом частини внеску, зобов'язання сторін по внеску припиняються і внесок повертається вкладнику, тобто позивачці по справі. Згідно до пункту 7 договору у випадку, якщо не пізніше за день закінчення терміну внеску клієнт не заявив банку про відмову від продовження терміну внеску, внесок автоматично вважається продовженим ще на один термін, вказаний в п.1 даного договору. Термін внеску продовжується неодноразово без явки клієнта в банк. При цьому числення нового терміну внеску і нового мінімального терміну внеску починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього терміну внеску. Згідно до вимог пункту 8 укладеного договору, сторони мають право достроково розірвати цей договір відповідно до діючого законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору. При поверненні внеску за ініціативою клієнта до закінчення 6 місяців з дати початку/продовження мінімального терміну внеску. Клієнтові повертається сума внеску і виплачуються відсотки, нараховані по ставці внеску "до запитання" за фактичний термін користування внеском. При вимозі внеску після закінчення 6 місяців з дати початку/продовження мінімального терміну внеску, але до закінчення поточного мінімального терміну внеску, клієнтові повертається сума внеску і виплачуються відсотки, нараховані виходячи з процентної ставки по внеску, що діє, помноженої на коефіцієнт 0,5. Суму надмірно виплачених відсотків клієнт доручає банку утримати з суми внеску Сума нарахованих відсотків за цілу кількість мінімальних термінів внеску, що пройшли з моменту оформлення договору, виплачуються в повному обсязі. При поверненні внеску по ініціативі банку клієнтові повертається сума внеску і виплачуються відсотки, нараховані відповідно до умов договору за фактичний термін користування внеском. В зв'язку з погіршенням стану здоров'я та необхідністю оперативного лікування в умовах НІІ кардіології м. Київ, що підтверджується медичною довідкою, виданої лікарською комісією ЦМЛ м. Орджонікідзе Дніпропетровської області від 29 жовтня 2008 року, позивачка в цей же день звернулася з письмовою заявою до директора Орджонікідзевського відділення Приватбанку щодо дострокового розірвання укладеного договору № SAMDN 25000704060722 від 11 серпня 2008 року на підставі пункту 8 зазначеного договору, але їй була 31 жовтня 2008 року зроблена письмова відповідь про відмову в задоволенні її заяви щодо розірвання договору, згідно до змісту якого Банк повідомляє, що згідно до п. 2.5 Постанови Правління НБУ від 11 жовтня 2008 року № 319 "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" банкам України заборонено достроково виплачувати грошові кошти за депозитними договорами, якщо не настав строк виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до вимог статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку. Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Згідно до ст. 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відмова відповідача у розірванні договору є незаконною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до статті 531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Не заслуговують уваги доводи представника відповідача, викладені в письмових запереченнях та в судовому засіданні щодо невизнання позовних вимог, оскільки вони суперечать вимогам чинного законодавства, обставинам справи та спростовуються доводами та стабільними поясненнями позивачки, письмовими доводами представника третьої особи, матеріалами справи в їх сукупності. Окрім того у суду не має жодних підстав для застосування до спірних правовідносин постанови НБУ № 413 від 4 грудня 2008 року «Про окремі питання діяльності банків».
Вказані обставини, встановлені в судовому засіданні дають суду законні та обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог позивачки в повному обсязі, в зв’язку з чим укладений між позивачкою і відповідачем 11 серпня 2008 року договір № SAMDN 25000704060722 (вклад «Стандарт Довгостроковий») повинен бути розірваним, а позивачці ОСОБА_1 підлягає поверненню сума внеску у розмірі 100.000 гривень, а також відсотки, які нараховані по ставці внеску за фактичний термін користування внеском.
Керуючись ст.. ст.. 16, 526, 527, 530, 531, 532, 1058, 1060, 1061 Цивільного кодексу України, ст. ст.. 10, 60, 209 – 211, 213 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" м. Дніпропетровськ в особі Дніпропетровського регіонального управління Приватбанку, третя особа – Дніпропетровське обласне управління НБУ «про розірвання договору» задовольнити.
Розірвати укладений між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" м. Дніпропетровськ в особі Дніпропетровського регіонального управління Приватбанку 11 серпня 2008 року договір № SAMDN 25000704060722 (вклад «Стандарт Довгостроковий») та повернути ОСОБА_1 суму внеску у розмірі 100.000 (сто тисяч) гривень, а також нарахувати та сплатити відсотки, які нараховані по ставці внеску за фактичний термін користування внеском.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Орджонікідзевського міського суду протягом 10 – днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 – днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Орджонікідзевського
міського суду Томаш В.І.