Справа №760/4387/22 2-з/760/369/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2022 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Ішуніна Л. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору.

Разом з позовною заявою позивачами подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій вони просять накласти арешт на: житловий блок № 1, загальною площею 183 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 931674780000), що належить ОСОБА_4 ; житловий блок № 3, загальною площею 186,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 931723080000), що належить ОСОБА_4 ; житловий блок № 4, загальною площею 186,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 931778980000), що належить ОСОБА_4 ; житловий блок № 5, загальною площею 183,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 931816780000), що належить ОСОБА_4 ; житловий блок № 2, загальною площею 186,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 931620280000), що належить ОСОБА_5 ..

Заява мотивована тим, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2012 року на підставі якого ОСОБА_4 набув право власності на житловий будинок було скасовано ще у 2014 році. Проте, незважаючи на це, ОСОБА_4 поза волею діючих власників відчужив 1/5 частину житлового будинку ОСОБА_5 та здійснив його поділ на 5 окремих об`єктів нерухомості, чим порушив права позивачів на володіння майном та позбавив останніх можливості здійснити реєстрацію права власності на належну їм нерухомість. Вважають, що оскільки відповідачі володіють правом розпоряджатися спірним майном, існує реальна ймовірність, що після відкриття провадження за позовом, останніми будуть вчинятися дії щодо відчуження майна на користь третіх осіб, що призведе до неефективного захисту прав позивачів.

Враховуючи вищевикладені обставини, заявники звернулися до суду з заявою про забезпечення позову.

Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог частини першої статті 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Суд, вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Мета забезпечення позову - це хоч і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і находяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявниками подано позов про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 січня 2022 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 належить на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_5 - 1/5 частки та ОСОБА_4 - 4/5 частки. Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 січня 2022 року та від 26 травня 2016 року житлові блоки №№ 1, 3, 4, 5 за адресою: АДРЕСА_6 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , а житловий блок АДРЕСА_11 , належить на праві приватною власності ОСОБА_5 ..

Ураховуючи вищевикладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на житлові блоки №№ 1, 2, 3, 4, 5, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 .

До такого висновку суд приходить, виходячи із того, що вимоги, які містяться в заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту є обґрунтованими, законними та співмірними із викладеними позовними вимогами, які заявники заявляють у позовній заяві, та з урахуванням того, що спір виник саме стосовно вказаного майна, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, при цьому заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Враховуючи вище викладене, характер спору, що виник, суд приходить до висновку про задоволення заяви.

Керуючись статтями 149-154, 157 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.

Накласти арешт на:

- житловий блок № 1, загальною площею 183 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 931674780000), що належить ОСОБА_4 ;

- житловий блок АДРЕСА_12 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 931723080000), що належить ОСОБА_4 ;

- житловий блок АДРЕСА_13 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 931778980000), що належить ОСОБА_4 ;

- житловий блок АДРЕСА_14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 931816780000), що належить ОСОБА_4 ;

- житловий блок АДРЕСА_15 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 931620280000), що належить ОСОБА_5 .

Зазначити дані заявників (позивачів):

- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_16 ;

- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_16 ;

- ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_17 .

Зазначити дані відповідачів:

- ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_18 ;

- ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_19 .

Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л. М. Ішуніна