ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2010 р.Справа № 29/103-09-3366

За позовом: комунального підприємства „Іллічівське муніципальне пароплавство”

до відповідача: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”

за участю Іллічівської транспортної прокуратури

про стягнення 158337, 82 грн.

Суддя                     Аленін О.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність;

Від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність;

Від прокуратури: ОСОБА_3 –посвідчення.

Суть спору:           Комунальне підприємство „Іллічівське муніципальне пароплавство” звернулось до суду з позовом до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення 158337, 82 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2009р. порушено провадження у справі № 29/103-09-3366 за позовом КП „Іллічівське муніципальне пароплавство” до ДП „Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення заборгованості в сумі 158337, 82 грн.

06.07.2009р. відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якої просить суд відмовити КП „Іллічівське муніципальне пароплавство” у задоволені позову до ДП „Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення 158 337, 82 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2009р. строк розгляду справи продовжено до 10.10.2009 року.

25.08.2009р. КП „Іллічівське муніципальне пароплавство” надало заперечення на відзив відповідача, згідно якого стверджує, що доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

21.09.2009р. ДП „Іллічівський морський торговельний порт” надав відзив на заперечення позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2009р. строк розгляду справи продовжено до 10.12.2009 року.

07.12.2009р. КП „Іллічівське муніципальне пароплавство” надало заперечення на відзив відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2009р. строк розгляду справи продовжено до 10.01.2010 року.

30.12.09р. Іллічівська транспортна прокуратура надала заяву про вступ у розгляд справи № 29/103-09-3366 з метою представництва інтересів держави в порядку ст. 29 ГПК України посилаючись на те, що державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" є державним унітарним підприємством, що засновано на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв"язку України.

Ухвалою від 18.01.2010р. суд допустив до участі у справі Іллічівську транспортну прокуратуру для представництва інтересів держави в суді.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2010р. строк розгляду справи продовжено до 10.03.2010 року.

22.02.2010р. Іллічівська транспортна прокуратура надала пояснення по справі, згідно яких просить суд в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства „Іллічівське муніципальне пароплавство” до ДП „Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення 158 337, 82 грн. –відмовити в повному обсязі.

05.03.2010р. ДП „Іллічівський морський торговельний порт” надало додаткові пояснення у справі .

В поясненнях по справі від 22.02.2010р. прокурор підтримав позицію відповідача та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2010р. строк розгляду справи продовжено до 10.05.2010 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.05.2010р. строк розгляду справи продовжено до 10.07.2010 року.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокурора, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

22.04.1999р. Комунальне підприємство „Іллічівське муніципальне пароплавство” як фрахтувальник уклало з Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” як з судновласником договір № 35 бербоут-чартеру (фрахтування судна без екіпажу) –теплоходу „Радужний”.

15.07.2005р. між КП „Іллічівське муніципальне пароплавство” і фірмою „Kaalbye Shipping International Ltd.” був укладений стандартний договір про управління судном під кодовою назвою „Шипмен 98”.

05.02.2006р. під час прямування теплоходу „Радужний” з порту Туапсе в Егейське море був зупинений головний двигун лівого борту з причин появи стороннього шуму в районі циліндру № 1, що підтверджується виписками з суднового та машинного журналів теплохода „Радужний” за 05.02.2006р., технічним актом від 06.02.2006р.. Судно продовжило рейс при роботі головного двигуна правого борту.

Технічний нагляд за морськими суднами та їх класифікація здійснюються класифікаційним товариством, обраним судновласником –Російським Морським Регістром Судноплавства (далі РМРС). 12.02.2006р. представники РМРС провели огляд теплохода „Радужний”, у зв’язку з чим був складений акт огляду судна № 06.38010.108 від 12.02.2006р. та фото-звіт № 06.38011.180. Вказаний акт з фото-звітом підтверджують факт зупинення дії класу судна до виконання необхідних ремонтних робіт, а також проведення ходових випробувань двигуна після закінчення ремонту, у зв’язку з чим теплохід „Радужний” прибув у порт Миколаїв для ремонту.

Після прибуття теплохода „Радужний” в порт Миколаїв інженери-інспектори РМРС з 01.03.2006р. по 27.05.2006р. здійснили позачерговий огляд судна. Актом позачергового огляду судна у зв’язку з аварійним випадком № 06.00460.160 підтверджується, що об’єктом аварійного випадку був головний двигун 1971р. виготовлення.

На виконання вимог РМРС та умов договору управління фірма „Kaalbye Shipping International Ltd.” організувала проведення ремонтних робіт, забезпечення закупівлі і доставки необхідних запасних частин і матеріалів.

Після завершення ремонту 27.05.2006р. теплохід „Радужний” був пред’явлений РМРС, проведені швартові і ходові випробування, двигун введений в експлуатацію, судну повернутий клас, за результатами був складений акт щорічного огляду механічної установки, систем №06.00431.160.

Факт завершення ремонту і відновлення придатності теплоходу „Радужний” до експлуатації за призначенням підтверджується тим, що РМРС видало Свідоцтво про придатність до плавання № 06.00036.160 від 27.05.2006р.

За твердженням позивача, у зв’язку з аварійною помилкою, зупиненням РМРС, проведенням ремонту в період з 25.02.2006р. по 27.05.2006р. теплохід „Радужний” був непридатний до експлуатації за призначенням внаслідок не морехідного стану.

Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” на адресу КП „Іллічівського муніципального пароплавства”, як фрахтувальника, були виставлені рахунки про сплату фрахту, а саме: №2738 від 28.03.2006р. на суму 32 878, 50 грн. за березень 2006р., №3856 від 27.04. на суму 31815,50 грн. за квітень 2006р., №5663 від 31.05.2006р. на суму 32 878, 50 грн. за травень 2006р., а всього 97569,50грн. Вказані кошти були сплачені на рахунок ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, що підтверджується виписками з банківського рахунку КП „Іллічівського муніципального пароплавства” № 26008111721 у філії ВАТ “МТБ”м. Іллічівська, МФО 388498 за 28.04.2006р., за 24.05.2006р., за 14.06.2006р..

Як зазначив позивач, з цього випливає, що ДП „Іллічівський морський торговельний порт” набуло майно КП „Іллічівського муніципального пароплавства” - грошові кошти в сумі 97 569,50грн. без достатньої правової підстави.

Також позивач, посилаючись на положення ст. 212 КТМ України стверджує, що за час непридатності теплохода „Радужний” до експлуатації витрати щодо судна повинен був нести судновласник, тобто ДП „Іллічівський морський торговельний порт”.

Так, морський агент теплохода „Радужний” - ТОВ „ФТ Едженсі” (м.Миколаїв) виставило КП „Іллічівського муніципального пароплавства” кінцевий дисбурсментський рахунок №009 про оплату витрат щодо судна (послуги лоцманської служби , буксирування, портнагляду та інш.) на загальну суму 60 768,82 грн. за час перебування на ремонті в порту Миколаїв з 25.02.2006р. по 01.06.2006р. Вказані кошти були позивачем сплачені на рахунок ТОВ „ФТ Едженсі”, що підтверджується платіжним дорученням №759 від 30.05.2006р. та випискою з банківського рахунку КП „Іллічівське муніципальне пароплавство” за 27.07.2006р.

За висновком позивача, вказані витрати щодо судна у загальній сумі 158 337, 82 грн., понесені КП „Іллічівське муніципальне пароплавство”, підлягають відшкодуванню за рахунок ДП „Іллічівський морський торгівельний порт” на підставі ст. 212 Кодексу торгівельного мореплавства.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству. Також відповідач стверджує, що непридатність судна до експлуатації настала з вини фрахтувальника, в зв’язку з чим в даному випадку не може бути застосована норма ст. 212 КТМ України про звільнення від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок не морехідного стану. Також відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності на підставі ст. 389 КТМ України.

Дослідивши обставини справи та матеріали надані у ході розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП „Іллічівський морський торговельний порт” задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Предметом позовних вимог КП „Іллічівська муніципальне пароплавство” є стягнення з ДП „Іллічівський морський торговельний порт” грошових коштів за фрахт теплохода „Радужний” протягом березня, квітня та травня місяців 2006р. у сумі 97 569, 50 грн. та відшкодування понесених витрат щодо теплоходу „Радужний” за час його непридатності до експлуатації внаслідок не морехідного стану протягом березня, квітня та травня місяців 2006р. у сумі 60 7 68, 82 грн.

22.04.1999 р. між позивачем, як фрахтувальником та відповідачем, як з судновласником укладено договір бербоут-чартеру №35, відповідно до умов якого ДП „Іллічівський морський торговельний порт” передало КП „Іллічівська муніципальне пароплавство” в оренду, у морехідному стані т/х „Радужний”.

Відповідно умов договору КП „Іллічівська муніципальне пароплавство” як фрахтувальник прийняло на себе зобов'язання сплачувати орендну плату у відповідності до п. 10 вказаного договору.

Як встановлено розглядом справи, 05.02.2006р. під час прямування т/х „Радужний” з порту Туапсе в Егейське море, у судна був зупинений головний двигун лівого борту з причини появи стороннього шуму в районі циліндру №1. Після прибуття т/х „Радужний” в порт Пірси (Греція) представники Російського Морського Регістру Судноплавства проведено огляд судна. В зв'язку з цим т/х „Радужний” на одному двигуні правого борту вийшов з порту Пірей і 25.02.2006р. прибув у порт Миколаїв для ремонту.

На виконання вимог РМРС та умов договору управління укладеного між КП „Іллічівська муніципальне пароплавство та компанією „Колбай Шиппінг Інтернешнл” останній організував проведення ремонтних робіт т/х „Радужний”, забезпечення закупівлі і доставки необхідних запасних частин і матеріалів для нього. Після завершення ремонту 27.05.2006р. т/х „Радужний” був пред'явлений РМРС, проведені швартові і ходові випробування та двигун введений в експлуатацію.

Таким чином, у зв’язку з аварійною помилкою, зупиненням РМРС, проведенням ремонту в період з 25.02.2006р. по 27.05.2006р. теплохід „Радужний” був непридатний до експлуатації за призначенням внаслідок не морехідного стану.

Випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника судом не встановлена.

Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” на адресу КП „Іллічівського муніципального пароплавства”, як фрахтувальника, були виставлені рахунки про сплату фрахту, а саме: №2738 від 28.03.2006р. на суму 32 878, 50 грн. за березень 2006р., №3856 від 27.04. на суму 31815,50 грн. за квітень 2006р., №5663 від 31.05.2006р. на суму 32 878, 50 грн. за травень 2006р., а всього 97569,50грн. Вказані кошти були сплачені на рахунок ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, що підтверджується виписками з банківського рахунку КП „Іллічівського муніципального пароплавства” № 26008111721 у філії ВАТ “МТБ”м. Іллічівська, МФО 388498 за 28.04.2006р., за 24.05.2006р., за 14.06.2006р..

Відповідно до ст. 212 КТМ України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт у порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи законодавчі положення та встановлені судом обставини суд, дійшов висновку, що ДП „Іллічівський морський торговельний порт” набуло майно КП „Іллічівського муніципального пароплавства” - грошові кошти в сумі 97 569,50грн. без достатньої правової підстави.

Проте, такі вимоги позивача не можуть бути задоволені судом з підстав спливу строків позовної давності на застосуванні якої було заявлено відповідачем виходячи з такого.

За приписами ст.ст.. 256,257,258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом ст. 389 КТМ України до вимог, що виникають з договорів перевезення пасажирів і багажу, фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна на певний час, лізингу судна, буксирування, надання лоцманських послуг, морського страхування, угод, укладених капітаном судна в силу наданих йому законом прав, зіткнення суден, здійснення рятувальних операцій, застосовується дворічний строк позовної давності. Цей строк обчислюється за вимогами, що виникають з договору фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна на певний час, лізингу судна, буксирування, надання лоцманських послуг, морського страхування, угод, укладених капітаном у силу наданих йому законом прав (статті 58, 68, 69 цього Кодексу), - з дня виникнення права на позов.

Так, кошти позивачем перераховані порту в квітні, травні та червні 2006р., а позовна заява подана 10.06.2009р., таким чином позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовною заявою.

Згідно ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Посилання позивача на те, що строк давності не пропущений, оскільки його слід обраховувати з моменту розірвання договору бербоут-чартеру, не заслуговують на увагу та відхиляються судом.

Вимоги позивача щодо відшкодування відповідачем витрат в сумі 60 768,82 грн. які він зазнав в результаті оплати послуг наданих т/х "Радужний" під час перебування в Миколаївському морському торгівельному порту також не підлягають задоволенню, як заявлені без правової підстави з огляду на таке.

Як на підставу заявленої вимоги позивач посилається на положення ст. 212 КТМ України. Втім зазначені законодавчі положення не передбачають виникнення обов’язку у відповідача відшкодовувати витрати, що понесені позивачем.

Також є неправомірним посилання позивача як на підставу для відшкодування збитків на приписи ст. 224 ГПК України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Зі змісту статті та позовної заяви неможливо встановити яким чином порт порушив господарське зобов'язання та саме яке зобов’язання порушене портом.

За змістом ст.ст.. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин в задоволені позову слід відмовити повністю..

Керуючись ст.ст. 82-85, ГПК України, суд,-

                                                            ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Рішення підписано 19.07.2010 р.

Суддя Аленін О.Ю.