Справа №: 2-а-194-10

2-а-194-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої - судді Нерушак Л.В.

при секретарі Музичук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Умані справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умані та Уманського району, старшого сержанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови СА № 075057 від 22.02.2010 року про адміністративне правопорушення ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02.03. 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом до ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умані та Уманського району, старшого сержанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови СА № 075057 від 22.02.2010 року про адміністративне правопорушення , вказавши , що згідно постанови СА № 075057 по справі про адміністративне правопорушення від 22.02.2010 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП , та визнано винним в порушенні п.18. 1 ПДР України і накладено штраф в розмірі 255 гривень.

Вказану постанову вважає незаконною та безпідставною, а висновок про його вину у порушенні правил дорожнього руху таким, що не відповідає дійсності.

В постанові СА № 0375057 від 22 лютого 2010 року зазначено, що 22 .02. 2010 року о 18 годині 15 хвилин в м. Умань по вул. Радянській, керуючи автомобілем НОМЕР_1 не надав переваги у русі пішоходу на регульованому пішохідному переході, чим порушив п.18.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП .

ОСОБА_1 вказує в адміністративному позові, що у момент його наближення до пішохідного переходу пішоходів на ньому не було. На узбіччі стояв пішохід , але біля бровки та розмовляв по мобільному телефону, тому він зрозумів, що останній не має наміру переходити дорогу.

Як передбачено п.18.1 ПДР України водій повинен зменшувати швидкість , а при необхідності зупинитися , щоб надати дорогу пішоходам , які вже знаходяться на переході, коли він наближається до зазначеного переходу .

В даному випадку ніякої небезпеки для пішохода або перешкоди для нього не створювалося. За таких умов обов’язку водія знижувати швидкість або зупинятися не існувало , на думку позивача, оскільки не було пішоходів , які б відповідали ознакам , переліченим у п.18.1 ПДР України, отже не було умов для застосування даного пункту. Він із пред’явленим правопорушенням не згідний , так як вказана постанова та протокол не відповідають вимогам ст.ст. 251, 256, 280 КУпАП. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів , які наявні у протоколі та постанові.

Позивач вказує, що у протоколі та постанові немає даних пішоходів , яким ніби то було створено перешкоду та небезпеку. Між тим , у відповідності до ст. 269 КУпАП така особа є потерпілою у справі або принаймні у відповідності до ст. 272 КУпАП є свідком. Співробітником ДАІ всупереч вимогам ст.ст. 256, 272 КупАП не зазначено у протоколі свідків , вказаних ним , які знаходились в автомобілі , а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посилаючись на те , що вони нібито є зацікавленими особами , хоча КУпАП не знає таких обмежень і прямо вимагає фіксації даних та пояснень свідків , як будь-яких осіб , про яких є дані , що їм відомі обставини , які підлягають встановленню у даній справі. Очевидно , що безпосередній очевидець події у будь - якому разі є такою особою.

Крім самого грубого порушення процесуального законодавства , зазначене говорить ще й про упередженість до нього співробітника ДАІ , який склав протокол та виніс постанову, вважає позивач . Також , слід зазначити , що розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою , подання документів , які характеризують особу , інших доказів по справі, не тільки порушує його права , передбачені ст. 268 КУпАП , але й призводить до того , що при винесенні постанови не враховано дані на особу , матеріальний стан та інші обставини , які слід врахувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. З КУпАП.

За таких обставин просить визнати дії старшого сержанта міліції ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умані та Уманського району ОСОБА_5 незаконними та скасувати постанову про адміністративне правопорушення СА № 075057 від 22.02. 2010 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 255 гривень за правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП та закрити провадження по справі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просить його задоволити.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив , що знайомий з позивачем , з яким в день 22.02. 2010 року їхав в автомобілі , та добре бачив, що пішохід стояв на тротуарі і не збирався переходити дорогу, зустрічну машину пропустили зупинившись , а потім поїхали дальше, тому ніяких правопорушень водій не допустив .

Представник відповідача ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умань та Уманського району та старший сержант міліції ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умані та Уманського району ОСОБА_5 в судові засідання, призначені на 10 березня 2010 року , 17 березня 2010 року , не з’явились без поважних причин, причини неявки суду не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно , в установленому законом порядку.

Згідно ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень , належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду , без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, свідка , дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що старшим сержантом міліції ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умані та Уманського району ОСОБА_5 винесено постанову про адміністративне правопорушення СА № 075057 від 22 лютого 2010 року, в якій зазначено, що 22 .02. 2010 року о 18 годині 15 хвилин в м. Умань по вул. Радянській, керуючи автомобілем ДЕО - ОСОБА_6 д. н. СА 6415 В А не надав переваги у русі пішоходу на регульованому пішохідному переході , чим порушив п. 18. 1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 22.02. 2010 року серії СА № 06255 ( а. с. 4 ) в даному протоколі не зазначено даних пішохода працівником ДАЇ, що суд вважає як недоведеність вчинення правопорушення з боку водія ОСОБА_1, який як і допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 наполягає, що пішохід не знаходився на переході та не починав рух, а розмовляв по телефону на узбіччі. Відповідач не надав спростувань та інших доказів, які б підтверджували порушення п. 18.1 ПДР України водієм ОСОБА_1, тому суд вважає, що винність його у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП не доведена відповідно до вимог КУпАП.

Як встановлено в судовому засіданні позивачу ОСОБА_1 не був наданий час для звернення за правовою допомогою , подання ним документів , які характеризують особу , інших доказів по справі, що порушує його права , передбачені ст. 268 КУпАП , та призводить до того , що при винесенні постанови не враховано особу , матеріальний стан та інші обставини справи, які повинні бути враховані при складанні адміністративного протоколу.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, як відповідач в судове засідання не з’явився, заперечень відносно адміністративного позову ОСОБА_1 суду не надав, як і не надав інших доводів та підтверджень винності водія ОСОБА_1 щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, крім наданих позивачем копії постанови СА № 075057 від 22.02.2010 року та протоколу по справі про адміністративне правопорушення від 22 .02. 2010 року .

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з'ясувати : чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі сурового додержання законності.

Суд прийшов до висновку, враховуючи вищевикладені обставини, що є підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , тому судом визнаються дії старшого сержанта міліції ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умані та Уманського району ОСОБА_5 незаконними , а постанова СА № 075057 від 22.02. 2010 року винесена з порушенням вимог КУпАП є незаконною та такою , що не відповідає засадам суворого дотримання законності, тому постанова від 22.02. 2010 року, винесена старшим сержантом міліції ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умані та Уманського району ОСОБА_5 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.І КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247,258, 287 - 289, 291 КУпАП, ст.ст. 11, 71, 112,. 128, 158, 159, 160 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати дії старшого сержанта міліції ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умані та Уманського району ОСОБА_5 незаконними.

Визнати постанову СА №075057 від 22.02. 2010 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.І КУпАП незаконною та скасувати , а провадження по справі закрити.

На постанову може бути подана апеляція до Київського апеляційного адміністративного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі в 10 - ти денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя: Л.В.Нерушак