Справа №2-а-269-2009

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2009 року                             м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі

головуюча суддя                 Владимирська І.М.,

при секретарі                 Карабут Ю.О.,

за участю позивача             ОСОБА_1,

представника відповідача         ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Селидівського міського суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недонарахованих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання неправомірними дій його службових осіб, стягнення недонарахованих сум допомоги по догляду за дітьми до досягнення дітьми трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем її конституційного права на отримання соціальних виплат на дітей у гарантованому законом розмірі.

У судовому засіданні позивач уточнила заявлені вимоги в частині розрахунку, в обґрунтування позовних вимог послалася на обставини, викладені у позовній заяві та зазначила, що вона є матір»ю малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв»язку з чим отримує відповідну щомісячну грошову допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку. На підставі норм Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» їй на дітей була нарахована відповідна державна соціальна допомога, розмір якої у 2007 році був безпідставно визначений відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Наведеним законом була зупинена дія частини першої ст. 15 Закону «Про допомогу сім’ям з дітьми». Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення деяких статей, зокрема абзацу третього частини другої статті 56 Закону «Про Державний бюджет України» визнані неконституційними і втратили чинність з дня ухвалення цього рішення. Рішення Конституційного Суду у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, та є обов’язковими до виконання на території України. Позивач зазначила, що сума соціальної допомоги визначена відповідачем відповідно до нормативно-правових актів, які є неконституційними, тому на підставі вимог частини третьої статті 46 Конституції України розмір соціальної допомоги має бути не нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, і загальна сума нарахувань соціальної виплати по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку с 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинна складати 3624,94 грн. і з вирахуванням виплат розмір недоплати за названий період становить 2798грн. 50 коп., яку просить стягнути на свою користь з управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради.

Позивач вважає, що строк звернення з адміністративним позовом до суду нею пропущений з поважних причин, оскільки службові особи органу виконавчої влади на протязі всього часу безпідставно переконували її у правомірності своїх дій з посиланням на норми неконституційного законодавства, тому про їх порушення вона дізналася тільки в грудні 2008 року. Крім того, в неї була відсутня реальна можливість звернутися до суду, оскільки у неї хворіла дитина, догляд за якою вона здійснює самостійно без сторонньої допомоги, а також вона хворіла сама, перенесла оперативне втручання і за станом здоров»я не мала можливості своєчасно звернутися до суду. До теперішнього часу її соціальні права не захищені, у зв’язку з чим просить поновити їй строк звернення з позовом до адміністративного суду за захистом порушеного права.

Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради позовні вимоги ОСОБА_1 не визнало, пославшись на його безпідставність. У судовому засіданні представник відповідача, який діє на підставі відповідної довіреності, не погоджуючись з позовними вимогами, стверджував, що соціальні виплати у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Управлінням позивачці визначені і виплачені в розмірі та в порядку, передбачених відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», та постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми» у межах бюджетного фінансування. Вважає, що службові особи відповідача діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивачки при цьому порушені не були, тому просить суд у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити. Крім того, позивачем пропущені строки встановлені ст. 99 КАСУ.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 КАС України), суд установив наступне.

ОСОБА_3 є матір»ю малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено свідоцтвами про народження серії 1-НО № 001165, виданого 29 березня 2005 року виконкомом Гірницької міської ради м.Селидове Донецької області та серії 1-НО № 1031872, виданого 11 січня 2006 року виконкомом Гірницької міської ради м.Селидове Донецької області . Позивач не працює. Отримала за період липня – грудня 2007 року щомісячно за липень 2007р. – 207 грн.09 коп., серпень 2007р. – 211 грн. 59 коп., вересень 2007р. – 137 грн. 74 коп., жовтень 2007р. – 104 грн. 85 коп., листопад 2007р. – 107 грн. 73 коп., грудень 2007р. – 110 грн. 88 коп. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці на соціального захисту населення Селидівської міської ради. Відповідно до Закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» отримала щомісячно соціальні виплати на дитину в розмірі:. щомісячно за липень 2007р. – 207 грн.09 коп., серпень 2007р. – 211 грн. 59 коп., вересень 2007р. – 137 грн. 74 коп., жовтень 2007р. – 104 грн. 85 коп., листопад 2007р. – 107 грн. 73 коп., грудень 2007р. – 110 грн. 88 коп., що визнано позивачем та представником відповідача.

Правовідносини, пов’язані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей, регулюються нормами Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-Х11 «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (далі-Закон № 2811-Х11), приписами статей 13 і 15 якого, що були чинними на час виникнення і дії спірних правовідносин в редакції від 22 березня 2001 року, передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми відповідно до статті 4 цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Дію частини першої статті 15 зазначеного Закону було зупинено нормою статті 77 (пункт 19) Закону від 20 грудня 2005 р. № 3235-1V «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на 2006 рік визначена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень.

Згідно з пунктами першим і шостим ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно Законами України встановлюється, зокрема права і свободи людини і громадянина; основи соціального захисту.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради. Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Статтею 95 Конституції України визначено, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. У статті 4 Бюджетного кодексу України зазначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та Законам України «Про Державний бюджет України».

Дію частини першої статті 15 Закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» було зупинено нормою статті 71 (пункт 14) Закону від 19 грудня 2006 р. № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік», згідно приписів якого визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на 2007 рік здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону зазначений розмір державної грошової допомоги на дитину було передбачено також у пункту другому постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми» ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 900 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 р. № 13).

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення статті 71 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту третього розділу V111 «Прикінцеві положення Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною нею трирічного віку.

Рішення Конституційного Суду України (п. 5) є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до законодавства приписи Закону «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення наведеного Рішення Конституційного Суду України та з 9 липня 2007 року відновлена дія частини першої статті 15 Закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-Х11, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Основи соціального захисту відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначаються виключно законами, а статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала право парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. У статті першій Закону № 2811-Х111 передбачено, що Кабінетом Міністрів України встановлюється тільки порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми та перелік документів, необхідних для такого призначення.

Положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких обставин, виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами – постановами Кабінету Міністрів України, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню положення частини першої статті 15 Закону № 2811-Х11, який має вищу юридичну силу. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом – постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 змісту та обсягу права, наданого Законом «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», є безпідставними.

З огляду на наведене дії управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради щодо встановлення розміру і виплати ОСОБА_1 державної допомоги на дитину судом визнаються такими, що порушують конституційні права позивача на гарантований державою рівень соціальних виплат, який відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність існування у ОСОБА_1 суб’єктивного права і факт його порушення тривалий час, враховуючи, що до теперішнього часу держава не виконала своїх соціальних зобов’язань перед позивачем відносно виплат щорічної разової грошової допомоги за 2007 р. у повному розмірі, враховуючи сімейні обставини позивача, судом причина пропуску строку звернення позивачем до суду з адміністративним позовом визнається поважною і відповідно до вимог статей 100, 102 КАС України судом цей строк поновлюється.

Прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років на 2007 рік відповідно до ст. 62 Закону від 19 грудня 2006 р. № 489-V затверджено: з 1 квітня – 463 грн., з 1 жовтня – 470 грн.

З урахуванням викладених обставин сума недоплаченої позивачу грошової допомоги становить: липень – 533 грн. 38 коп. ( 2 х 463:31х23) – (207, 09 грн.:31)х23); серпень –714 грн. 41 коп. (2 х 463-211,59) вересень – 464 грн. 16 коп. ( 463 +463:30 х 9)-137,74); жовтень – 365 грн. 15 коп. (470-104,85); листопад – 362 грн. 27 коп. (470-107,73); грудень – 359 грн. 12 коп. ( 470-110,88), а всього на загальну суму – 2798грн. 50 коп.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу положень частини першої статті 71 КАС України докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача недоплачену суму державної грошової допомоги на дітей до досягнення ними трирічного віку за зазначений період у розмірі 2798 грн. 50 коп.

Посилання представника відповідача про здійснення виплат у межах фінансування, передбаченого державним бюджетом та відсутність у бюджеті спеціального фінансування на виплату за 2007 рік державної допомоги на дитину у розмірах, визначених ст. 15 Закону від 21 листопада 1992 р. № 2811-Х11, суд визнає безпідставними з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату соціальної допомоги, оскільки згідно приписів частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, тому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх публічних зобов’язань (Європейський суд з прав людини справа «Кечко проти України»). Ці обставини не є підставою для звуження існуючого у позивача права на отримання соціальної пільги – грошової допомоги і для звільнення відповідача від виплати такої допомоги у передбаченому Законом розмірі.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 19,22,92 Конституції України, статтями 9, 71,88,158,159,160,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 1,13.15 Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми», суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради задовольнити.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради з виплати ОСОБА_3 щомісячної державної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік - неправомірними.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України (код тимчасової функціональної класифікації видатків 090303; реєстраційний рахунок № 35419016000632 в ГК ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЕДРПОУ 25953988) здійснити виплату на користь  ОСОБА_3 недоплаченої в 2007 році державної грошової допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в сумі 2798( дві тисячі сімсот дев’яносто вісім) грн .  50 коп.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви.

Суддя