Апеляційний суд Вінницької області
м. Вінниця, вул. Соборна, 6, 21050, (0432) 35-57-38
У X В А Л А
ІМЕНЕМ УКРА ЇНИ
18 лютого 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Копаничук С.Г., Сороки Л.А.
При секретарі: Липач Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Партнери» про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, вечірніх, нічних, надурочних годин та моральної шкоди за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Партнери» на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2009 року, ухвалене по даній справі, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Партнери» (в подальшому ТОВ «Консалтингова група «Партнери»).
Обґрунтовуючи позовні вимоги він посилався на такі обставини. З лютого 2007 року він з ТОВ «Консалтингова група «Партнери» перебував у трудових відносинах і працював на посаді інженера.
30 червня 2009 року його звільнено з роботи на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України, тобто за появу на робочому місці в нетверезому стані. Цьому передувало те, що 2 червня 2009 року його було відсторонено від роботи. За поясненнями керівника підрозділу ОСОБА_2А це зроблено через некоректну поведінку його напарника по роботі ОСОБА_3
Розпорядження про відсторонення від роботи було ним виконане, а 19 червня 2009 року йому було запропоновано звільнитись за власним бажанням з чим він не погодився і подав заяву на відпустку.
Однак 9 липня 2009 року він отримав трудову книжку по пошті з записом про його звільнення.
Своє звільнення вважає незаконним, оскільки жодного разу на роботі він не появлявся в нетверезому стані в тому числі 2 червня 2009 року.
В зв’язку з цим він ставить питання про поновлення його на роботі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, всіх видів доплат, що йому виплачувались а також моральної шкоди.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволені частково, звільнення ОСОБА_1 визнано незаконним, поновлено на роботі і стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ТОВ «Консалтингова група «Партнери» не погодилась з таким рішенням і оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції ухвалив незаконне та не обґрунтоване рішення з причин неповноти та неправильності встановлення і дослідження обставин по справі.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначається, що судом залишені поза увагою пояснення ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вночі з 2 на 3 червня 2009 року перебували на робочому місті в нетверезому стані.
На неадекватність їх поведінки вказує і доповідна диспетчера ОСОБА_5 від 3 червня 2009 року в якій вказано що ОСОБА_1В зі своїм напарником телефонували диспетчеру цілу ніч без потреби.
В апеляційній скарзі також вказується на те, що суд без всяких підстав поставив під сумнів акт №2 складений з приводу появи ОСОБА_1 в нетверезому стані на робочому місці. При цьому залишив поза увагою ту обставину, що можливість належного його складання була ускладнена тим, що не дочекавшись приїзду представника ТОВ «Консалтингова група «Партнери» ОСОБА_6 із Києва, ОСОБА_1 покинув робоче місце.
Крім цього він також відмовився від дачі пояснень з приводу появи в нетверезому стані на робочому місці.
Як доказ визнання появи ОСОБА_1 на робочому місті в нетверезому стані, відповідач розцінює те, що суд поновлюючи його на роботі, вказав у своєму рішенні, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не врахована його попередня трудова діяльність без порушень.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, ОСОБА_1, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність оскаржуваного рішення, дійшла наступного висновку.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам і ґрунтується на їх суб’єктивному тлумаченні.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач на виконання вимог ст.ст. 10, 57-60 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 С,В. 3.06. 2009 року перебував на робочому місці в нетверезому стані.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Виходячи із роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»(п.25.) нетверезий стан працівника може бути підтвердженим, як медичним висновком так іншими видами доказі, яким суд має дати відповідну оцінку.
Доводячи обґрунтованість і законність звільнення ОСОБА_1 з роботи за появу на роботі в нетверезому стані, відповідач посилався на акт №2 від 3.06.2009 року (а.с.21). Однак, суд першої інстанції обґрунтовано поставив його під сумнів, оскільки факт появи позивача на робочому місці в нетверезому стані, за виключенням ОСОБА_7, підтверджений двома особами, які не були очевидцями цього діяння. Більш того ОСОБА_6 взагалі на момент його складання, тобто 3 червня 2009 року був відсутній у м. Вінниці.
За таких обставин викликає сумнів і відмітка у цьому акті про те, що ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень та проходження від медичного освідування.
Із матеріалів справи та з пояснень ОСОБА_7 вбачається, що після З червня 2009 року він мав спілкування з ОСОБА_1, однак з приводу допущеного порушення від нього не вимагались пояснення, а лише ставилась вимога про написання заяви про звільнення. Отже в порушення вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП України відповідач не намагався об’єктивно з’ясувати обставини справи.
Інших об’єктивних доказів, які б переконливо свідчили про появу ОСОБА_1 на роботі в нетверезому стані відповідачем не наведено.
Сумнівною є і доповідна керівника відділу ТОВ «Консалтингова група «Партнери» ОСОБА_7 про появу позивача нетверезим на робочому місті, оскільки він був безпосереднім автором акту №2 від 3 червня 2009 року до якого внесені дані що вочевидь не відповідали дійсності.
Щодо доповідної ОСОБА_6П то в ній взагалі знайшли своє відображення обставини, які не відносяться до подій 3 червня 2009 року.
Суд першої інстанції дав правильну оцінку цим доказам і обґрунтовано не прийняв їх до уваги.
Посилання в рішенні суду першої інстанції на те, що при застосуванні до ОСОБА_1 найважчого стягнення, передбаченого трудовим законодавством, мало бути враховане те, що він раніше по роботі не мав стягнень, претензій та зауважень, розцінено відповідачем як визнання судом факту появи ОСОБА_1 на робочому місті в нетверезому стані.
Однак, дана обставина відповідно до ч. З ст. 149 КЗпП України має бути врахована власником або уповноваженим органом взагалі при застосуванні дисциплінарних стягнень, чого не було зроблено відповідачем при звільнені ОСОБА_1 на що і була звернута увага суду першої інстанції.
Порушення цих вимог закону вказує на тенденційний підхід з боку відповідача до вирішення питання про накладення стягнення на позивача та не врахування обставин, які позитивно характеризують його і ставлять під сумнів вчинення ним порушення трудової дисципліни.
Отже за наведених обставин, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313,, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Партнери» відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2009 року ухвалене по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Партнери» про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, вечірніх, нічних, надурочних годин та моральної шкоди , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя
Судді: