№ 2-327/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2009 року Ленінський районний суд місті Вінниці

в складі: головуючого судді Федчишен С.А.,

при секретарях Підвисоцькій О.Ю., Жикевич Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку „Столиця” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на автомобіль , -

ВСТАНОВИВ :

ТОВ КБ „Столиця” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, який уклав договір застави рухомого майна в забезпечення виконання умов кредитного договору № 24-03/05-F укладеного між позивачем та ОСОБА_2, про звернення стягнення на автомобіль марки MERSEDES-BENZ, моделі VITO CDI випуску 2004 року, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3, виданого Вінницьким МРЕВ 08.12.2005 р.

В позовній заяві зазначено, що ОСОБА_2 отримав кредит від КБ “Столиця” у вигляді кредитної лінії (відновлювальної) на суму 145 000 грн. зі строком повернення 22.06. 2007 р. та сплатою процентів за ставкою 18% річних і 23.12.2005 р. згідно видаткового ордеру №1 отримав в банку 145 000 грн. Позичальник порушив умови договору стосовно своєчасного погашення кредиту в сумі 144637.30 грн., чим завдав позивачу збитки, які складають 271 539.00 грн. В забезпечення виконання умов даного кредитного договору між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір застави за № 24-03/05-К-1Z від 23.12.2005 р. Згідно умов даного договору ОСОБА_1 надав у заставу автомобіль марки MERSEDES-BENZ, моделі VITO CDI випуску 2004 року, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, колір білий, вартістю 271 539,00 грн., і відповідно до п.2.1.2 договору застави рухомого майна заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання боржником зобов’язань, забезпечених заставою за цим договором, вони не будуть виконані. А тому враховуючи дані обставини позивач просить суд, звернути стягнення на майно відповідача та стягнути з нього на користь позивача судові витрати.

В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Відповідач та його представник ОСОБА_3, в судовому засіданні, позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що позивач повинен реалізувати своє право на отримання коштів за згаданим кредитним договором шляхом стягнення в порядку, який передбачений Законом України „ Про виконавче провадження”, оскільки існує рішення суду, яке набуло законної сили і є обов’язковим до виконання усіма фізичними та юридичними особами, про стягнення боргу за даним кредитним договором з боржника, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а тому одночасне стягнення усієї суми боргу з штрафними санкціями з боржника та звернення стягнення на автомобіль є неможливим. Крім того, зазначили, що в обґрунтування твердження про неможливість стягнення коштів з боржника представником позивача суду не надано жодних доказів, а тому відповідач та його представник просять суд відмовити в задоволення пред’явлених позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, прийшов до переконання, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно договору №24-03/05-F від 23.12.2005 р. про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) укладеного між ТОВ КБ „Столиця”, як кредитодавцем та ОСОБА_4, як позичальником, (далі - кредитний договір) у період з 23.12.2005 р. по 22.06.2007 р. кредитодавець мав надавати позичальнику у тимчасове користування кредит в розмірі 145000,00 грн., а позичальник взяв на себе зобов’язання повернути кредит у строк до 22.06.2007 р. та сплачувати проценти за користування ним, згідно умов даного кредитного договору. Згідно п.2.1. кредитного договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань перед кредитодавцем щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги позичальник передає в заставу автомобіль пасажирський – В MERCEDES-BENZ VITO CDI, що належить третій особі і укладає договір застави та укладає договір поруки з фізичною особою.

На виконання п.2.1. кредитного договору, в забезпечення виконання умов кредитного договору, 23.12.2005 р. між ТОВ КБ „Столиця”, як заставодержателем та ОСОБА_1, який виступив майновим поручителем ОСОБА_6, як заставодевецем укладено договір застави рухомого майна № 24-03/05-F-1Z, згідно умов якого заставодачець передав в заставу заставодержателю майно, а саме пасажирський-в ТЗ MERCEDES-BENZ VITO CDI, випуску 2004 року, (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, колір білий, вартістю 271 539,00 грн. (далі - предмет застави).

Під - час розгляду справи встановлено, що Новозаводським районним судом м. Чернігова ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ТОВ КБ “Столиця” до ОСОБА_6 (боржника) та ОСОБА_5 (поручителя) про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, яким позов задоволено та вирішено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 суму боргу за кредитним договором. Дане рішення суду набуло законної сили, в зв’язку з чим Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист за яким відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення.

Факт існування даного рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова, набрання ним законної сили та звернення його до виконання не заперечувались жодною із сторін, а тому в силу ст. 61 ЦПК України дані обставини доказуванню не підлягають.

В обґрунтування позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави представник позивача суду пояснив, що на час розгляду даної справи виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова не закінчене, оскільки в ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не має майна на яке можна було б звернути виконання.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відмовляючи в задоволенні позовну ТОВ КБ „Столиця” про звернення стягнення на предмет застави суд виходив з того, що є рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова про солідарне стягнення з боржника ОСОБА_6 та поручителя ОСОБА_5 боргу за договором №24-03/05-F від 23.12.2005 р. про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) укладеного між ТОВ КБ „Столиця”, як кредитодавцем та ОСОБА_4, як позичальником. Дане рішення суду набуло законної сили, а тому в силу положення ч.5 ст. 124 Конституції України воно є обов’язковим до виконання на всій території України. Рішення суду звернуто до примусового виконання, доказів не виконання даного рішення суду та закриття виконавчого провадження з підстав передбачених ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження” не надано, а тому суд вважає, що за одним і тим самим кредитним договором не може бути стягнуто борг в подвійному розмірі, тобто за рахунок стягнення коштів з боржника і поручителя та за рахунок звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави є не доведеними, безпідставними, а отже такими що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ч.5 ст. 124 Конституції України, ст.ст. 60, 61, 88, 209, 213, 215, 218 ЦПК України , суд –

ВИРІШИВ:

В позові товариству з обмеженою відповідальністю комерційного банку „Столиця” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на автомобіль – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ: /підпис/

Копія вірна:

Суддя:

Секретар:

що по-перше позивач не виконав відповідного порядку проведення заборони відчуження заставного майна, а саме за місцем реєстрації автомобіля у Вінницькій області, а тому автомобіль вибув із власності ОСОБА_1 без його згоди та за згодою банку, надавши суду документи на підставі яких спірний автомобіль було знято з реєстрації. Також зазначили,