ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Носівка 15 квітня 2009 р.
Носівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого – судді Киреєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі (далі - Управління) про зобов ’ язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу,
ВСТАНОВИВ:
13 січня 2009 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління, просила зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 р.р. в сумі 2 733,30 грн., мотивуючи позов тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вона є дитиною війни. Стаття 6 зазначеного Закону передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, з 01 січня 2006 року Управління порушує її право на отримання соціальної допомоги, не нараховує таку допомогу, не проводить її виплату.
В судове засідання позивач не прибула, просила розглянути позов без її участі.
Представник Управління в судове засідання не з ’ явився, направив до суду заперечення проти позову, в якому просив розглядати справу без участі представника відповідача, зазначив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач пропустила річний строк звернення до суду для захисту порушених прав і свобод. Крім того, Управління може нараховувати соціальну допомогу лише в межах коштів, які фінансуються з бюджету, а для цього виду соціальної допомоги кошти у бюджеті на 2007 рік не були передбачені. Іншого фінансування Управління не має. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Для здійснення зазначених позивачем виплат повинні бути внесені зміни до Державного бюджету України на 2007 рік, або прийнятий інший закон, яким би це питання було врегульовано, але жодного нормативного акту на виконання рішення Конституційного Суду України прийнято не було.
Суд розглядає справу без участі сторін, оскільки в матеріалах справи достатньо документів.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач є особою, яка має статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.
В судовому засіданні встановлено, що в період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року Управління не проводило позивачу нарахування та не здійснювало виплату соціальної допомоги як дитині війни.
Позивач має право вимагати захисту її порушеного права у зв’язку з не нарахуванням соціальної допомоги, як дитині війни.
Згідно зі ст. 68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 статті 99 КАС України, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом 13 січня 2009 р., просила визнати незаконними дії Управління, які мали місце у 2006-2007 роках.
Таким чином, позивач з порушенням річного строку звернулася до суду.
У заяві до суду позивач просить поновити пропущений нею строк, обґрунтовуючи цю вимогу тим, що вона дізналася про порушення своїх прав лише після висвітлення у засобах масової інформації рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р.
Відповідно до ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, строк для звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 р. було опубліковано в Офіційному віснику України № 52 від 27 липня 2007 р. Протягом липня-серпня 2007 р. дане Рішення Конституційного Суду України неодноразово публікувалося в інших періодичних виданнях, які є загальнодоступними для населення України та висвітлювалося центральними каналами телебачення.
Позивач не надала суду жодного доказу, який би підтверджував неможливість позивача з липня 2007 р. по січень 2008 р. ознайомитися з вказаним Рішенням Конституційного Суду України.
За таких обставин суд не вбачає поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому приходить до висновку, що заява позивача про поновлення пропущеного процесуального строку є необґрунтованою, такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник відповідача наполягав на відмові в задоволенні позову в зв’язку з пропуском позивачем строку для звернення до суду.
Аналізуючи добуті та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про те, що позивачу необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 102, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 68 Конституції України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області про зобов’язання нарахувати їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з 01 січня 2006 р. по 31 грудня 2007 р. у зв’язку з пропущенням строку для звернення до адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В. Киреєв