П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 жовтня 2010 року м.Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі: головуючого – судді Борсука П.П., розглянувши у скороченому провадженні в місті Камені-Каширському адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі про визнання права на пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язання перерахувати і виплачувати та стягнути недонараховану й невиплачену пенсію,

встановив :

23 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому зазначила, що згідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закону) їй як інваліду, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, повинна виплачуватись у зв`язку з призначеною ІІІ групою інвалідності державна пенсія в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Однак всупереч згаданим нормам Управлінням ПФУ в Камінь-Каширському районі (далі – Управління) їй проводиться виплата пенсії у значно меншому розмірі - 709 грн.

Вважає, що виплата належної їй пенсії повинна проводитись, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Просить визнати за нею право на отримання державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі перерахувати та виплачувати пенсію у вказаних розмірах, стягнути недонараховану та невиплачену пенсію в сумі 23261,25 грн за період з 01 березня 2010 року по 31 серпня 2010 року.

29 вересня 2010 року Управлінням подано до суду письмове заперечення, де зазначено, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, з огляду на те, що належні їй як інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи основна державна та додаткова пенсії виплачені в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.08 №530 та від 16.07.08 №654, якими встановлено розрахункові величини для обчислення розміру таких виплат.

Згідно п.6 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по ІІІ групі інвалідності, не може бути нижче 530 грн., а щомісячна додаткова пенсія згідно п.4 цієї Постанови встановлена інвалідам ІІ групи у розмірі 15 % прожиткового мінімуму.

Відповідно до п.п.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», починаючи з 01 липня того ж року пенсії в інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою інвалідів ІІ групи, не повинні бути нижчими 600 грн.

Вважає, що відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим нормативно-правовим актом.

Рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення п.28 Розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким передбачалося внесення змін до Закону. Однак рішення про відновлення дії згаданого Закону у редакції, чинній до внесення змін до нього, Верховною Радою України не приймалось.

Зазначає, що Управління не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України та не наділено правом приймати законодавчі акти загальнодержавного значення.

Просить в задоволенні позову відмовити, справу розглянути у відсутності його представника.

Позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується виданим їй посвідченням серії А №408895 від 26 липня 2007 року (а.с.1).

Як вбачається з пенсійного посвідчення АЗ№438540, довідки Волинської обласної МСЕК від 23 липня 2007 року серії ВЛН №063917, ОСОБА_1 з 23 липня 2007 року довічно встановлена ІІІ група інвалідності, причиною якої визнано захворювання, що пов`язане з проживанням на території, забрудненій внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі.

Статтею 49 цього Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Цим же Законом визначено розміри згаданих пенсій.

Так, щомісячна додаткова пенсія особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІІ групи за правилами ст.50 Закону призначається у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

У силу ст.54 Закону в редакції від 06 червня 1996 року пенсія по інвалідності, що пов`язана з Чорнобильською катастрофою, встановлена у розмірі, що не може бути нижчим по ІІІ групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.

Розміри державної та додаткової пенсій по інвалідності зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.12, п.п.15 п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, чим спростовується твердження відповідача про необхідність прийняття Верховною Радою України рішення про відновлення дії Закону у редакції, чинній до внесення змін до нього.

Відповідач згідно його довідки від 23 вересня 2010 року №2136 виплатив позивачу пенсію по інвалідності у березні 2010 року в розмірі 704,25 грн, у квітні-червні цього ж року – по 706 грн, у липня, серпні 2010 року – по 709 грн.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачеві розміру пенсії застосуванню підлягають ст.ст.50, 54 Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», на підставі яких здійснювалось нарахування пенсії позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.

Суд, з огляду на відсутність іншого порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком, ніж передбачений ч.2 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з метою реалізації конституційної гарантії на отримання пенсії, приходить до висновку про необхідність застосування відповідачем згаданої правової норми при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, що є базовою величиною для розрахунку основної і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, та дорівнює розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідач, всупереч ст.71 КАС України, визнаючи за позивачем право на пенсію як інваліду внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак заперечуючи проти визначення розміру пенсії у заявленому нею розмірі, правомірності своїх дій в частині виплати ОСОБА_1 пенсій у менших, ніж встановлений Законом, розмірах, не довів.

За таких обставин, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов’язання Управління перерахувати і виплатити з урахуванням уже виплачених сум передбачені Законом пенсії за період з 01 березня 2010 року по 31 серпня 2010 року.

Не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення на її користь пенсії у розмірі 23261,25 грн, оскільки саме на Управління покладено обов’язок проводити нарахування та виплату пенсій у конкретному розмірі, в зв’язку з чим суд не може перебирати на себе функції державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача нараховувати і виплачувати їй згадані пенсії в розмірах згідно ст.ст.50, 54 Закону і надалі, оскільки судовому захисту підлягає право особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання і на даний час невідомо, чи буде порушено таке право позивача в майбутньому.

Безпідставною є вимога позивача про визнання за нею права на отримання пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону, оскільки таке право передбачено Законом.

Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 31 січня 1993 року відповідач звільнений.

Керуючись ст.ст.11, 17, 183-2, 186 КАС України, ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі про визнання права на пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язання перерахувати і виплачувати та стягнути недонараховану й невиплачену пенсію задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державної пенсії по інвалідності у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 березня 2010 року по 31 серпня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії апеляційних скарг.

Головуючий – підпис

З оригіналом згідно

Суддя Камінь-Каширського

районного суду ОСОБА_2