№ 2-1927/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2009 року                                                                         Ленінський районний суд місто Вінниці

в складі : головуючого судді Федчишен С.А.,

при секретарях Жикевич Т.Б. та Станіславській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору житлово-будівельний кооператив №83 про визнання права на користування жилими приміщеннями квартири та укладення договору найму житлового приміщення , –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 до виконкому Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ЖБК №83 про визнання права на користування жилими приміщеннями квартири та укладення договору найму житлового приміщення.

Позов мотивований тим, що рішенням виконкому Вінницької міської ради народних депутатів № 574 від 31.08.1995 р. було прийнято в експлуатацію 240-квартирний житловий будинок № 103а житлово-будівельного кооперативу №83 по вул.. Пирогова в м. Вінниця. Квартира НОМЕР_1 в даному будинку була розподілена, згідно рішення зборів членів кооперативу № 83 ОСОБА_4 та членам його сім'ї у складі 3-х чоловік. ОСОБА_4 від квартири відмовився - не отримавши ордер та ключі від даної квартири та лишився проживати за попередньою адресою проживання. В квартирі НОМЕР_1 в будинку № 103а житлово-будівельного кооперативу № 83 по вул. Пирогова він ніколи не з'являвся та в ПП «Мешканець» ніколи не звертався. При особистому спілкуванні з позивачами ОСОБА_4 повідомив, що готовий підтвердити цей факт при потребі у виконавчих, судових та правоохоронних органах. Мати позивача ОСОБА_2  -  ОСОБА_5, як член ЖБК №83, отримала однокімнатну квартиру НОМЕР_2 в цьому ж будинку. В цій квартирі зареєстровано чотири чоловіки – ОСОБА_5, ОСОБА_6 (сестра позивача ОСОБА_2.), позивач ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 Квартира НОМЕР_1 та квартира НОМЕР_2 знаходяться поряд, в одному тамбурі, тому позивач з сім’єю бачили, що в сусідній квартирі НОМЕР_1 вже рік ніхто не проживав, і в зв’язку з тим, що в отриманій ними однокімнатній квартирі НОМЕР_2, житлова площа якої складала 17 кв. м, їх сім'я в повному складі проживати не могла ОСОБА_5 звернулась до голови кооперативу з проханням надати дозвіл вселитись в вільну квартиру, і з того часу позивачі проживають в зазначеній квартирі. Особовий рахунок на квартиру не відкривався тому оплату за комунальні послуги ПП „Мешканець” відмовлялось отримувати. Оплата комунальних послуг стала можлива лише з 2008 р. , а до початку 2008 р. до позивачів, з приводу їх проживання в квартирі, ніхто ніяких претензій не пред'являв ні з боку виконкому Вінницької ради, ні з боку ЖБК № 83, ні з боку ПП «Мешканець», однак 21.03.08 р. мешканка квартири НОМЕР_3 цього ж будинку ОСОБА_7 спробувала виламати двері квартири НОМЕР_1 та вимагала негайного виселення позивачів, стверджуючи, що начальник ПП «Мешканець» ОСОБА_8 надав її дозвіл на вселення в квартиру НОМЕР_1, в зв’язку з чим позивачі були змушені викликати міліцію, яка зафіксувала  факт нанесення ОСОБА_7 тілесних пошкоджень ОСОБА_2

З метою уникнення подальших непорозумінь позивачі звернулась до суду з позовом до виконавчого Вінницької міської ради про визнання права власності на дану квартиру і рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці їх позов був задоволений, але  апеляційним судом Вінницької області було задоволено скаргу виконкому Вінницької міської ради та повернуто справу на новий розгляд, вказавши, що до участі у справі  не було залучено ЖБК № 83, чим порушено вимоги Житлового кодексу України.  В  квартирі АДРЕСА_1 сім'я позивачів, в ній знаходяться їх речі, ключ від вхідних дверей даної квартири знаходиться в позивачів. За весь час їх проживання в даній квартирі до них жодного разу не приходили з комісією з ПП «Мешканець» та не складали жодних актів. Таким чином, сім'я позивачів фактично користується квартирою НОМЕР_1 і за час проживання жодних претензій до них з приводу їх проживання у спірній квартирі від будь-кого не надходило. Вся квартплата та комунальні послуги сплачуються позивачами, вони утримують квартиру у належному стані, провели ремонт, виконують всі зобов'язання, які випливають із договору найму житлового приміщення, а тому позивачі вважають, що вони набули право користування займаною квартирою. Ордеру на квартиру НОМЕР_1 позивачі не отримували, а тому вони змушені звернутись до суду з даним позовом в якому просять суд визнати за ними право користування жилим приміщенням займаної квартири АДРЕСА_1 та зобов’язати виконавчий комітет Вінницької міської ради укласти з ОСОБА_2  договір найму житлового приміщення.

В судовому засіданні, представник позивача, уточнила позовні вимоги та просила суд визнати за позивачами право користування жилим приміщенням займаної квартири АДРЕСА_1 та зобов’язати виконавчий комітет Вінницької міської ради укласти з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір найму житлового приміщення.

Представник Вінницької міської ради, в судовому засіданні, при вирішення позову поклався на розсуд суду.  

          Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ЖБК №83 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.  

Заслухавши пояснення сторін, свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд, приходить до висновку,  що позов обґрунтований, доведений, а тому  підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Як було встановлено під час розгляду справи в 1995 р. ОСОБА_5 та членам її сім’ї було надано ордер на право проживання в АДРЕСА_1, і згідно довідки ПП „Мешканець” від 09.09.2008 р. в квартирі АДРЕСА_1 житлова площа якої складає 17,2 кв. м. зареєстровані 4 особи: квартиронаймач ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочка наймача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 дочка наймача ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, онук ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 27).

Відповідно до довідки відділу обліку та розподілу житла Вінницької міської ради №470 від 04.09.2008 р. дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 з сім’єю з трьох осіб (ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3С.), рішенням виконкому міської ради від 14.10.2003 р. №1620, взяті на облік громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу і станом на 01.01.2008 р. їх черга значиться за № 7221 (а. с. 28).

Квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в буд. 103а по вул. Пирогова в м. Вінниці розташовані поруч і згідно особового рахунку №НОМЕР_4, довідки ПП „Мешканець” №1071 від 02.12.2008 р. та №60 від 27.02.2009 р., в квартирі АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований, в  особовий рахунок жодна особа не включалась (а. с. 9, 10), хоча згідно ордеру №256 на житлове приміщення в будинку житлового кооперативу №83, право на проживання в АДРЕСА_1, на основі рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу від 02.10.1995 р. № 669, мають право ОСОБА_4, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (а. с. 16,17, 29,30).

З листа адресованого ОСОБА_2, від 26.03.2008 р., за підписом начальника Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, вбачається, що  заява ОСОБА_2 від 13.03.2008 р. з приводу непорозуміння, яке виникло між нею та її сусідкою, яка мешкає в квартирі НОМЕР_3 гр. ОСОБА_7 ретельно розглянута. В порушенні кримінальної справи по даному факту відмовлено на підставі ст. 6 п.2 КПК України (за відсутністю в діянні складу злочину) та одночасно повідомлено, що відносини, що склались між зазначеними особами відносяться до цивільно-правових, тому вирішуються виключно в порядку приватного звинувачення (а. с. 18).  

В судовому засіданні, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, підтвердили факт проживання позивачів та їх неповнолітнього сина в квартирі АДРЕСА_1 та факт того, що з моменту заселення будинку в даній квартирі, крім позивачів, які проживають в спірній квартирі з 1996 р., жодні інші особи не проживали.    

Стаття 3 Конституції України наголошує, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, а відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Дане право громадян України також закріплене і в ст. 31 ЖК Української РСР (із змінами і доповненнями), в якій зазначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді, окремої квартири на сім’ю, а ст. 33 даного Кодексу потребуючі поліпшення житлових умов члени  житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах.    

Частина 3 статті 8 Конституції України встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.    

Судом встановлено, що сім’я ОСОБА_2, яка складається з трьох осіб, потребує поліпшення житлових умов в зв’язку з чим в 1996 року вони вселись, та до цього часу проживають в АДРЕСА_1, оскільки з моменту заселення будинку особа якій було надано дозвіл на проживання в даній квартирі фактично відмовилась від неї. Позивачі утримують дану квартиру в належному технічному стані та несуть відповідні витрати за сплату житлово-комунальних послуг, що стверджується відповідними розрахунковими квитанціями №56 від 09.09.2008 р., № 53 від 03.09.2008 р., №55 від 09.09.2008 р. та фіскальним чеком від 03.09.2008 р. (а. с. 6,7,8).  Зазначена квартира складається з трьох кімнат і норма займаної позивачами житлової площі в квартирі відповідає діючим нормам встановленим в м. Вінниці, а тому з метою захисту прав та інтересів позивачів суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на користування жилим приміщенням займаної квартири АДРЕСА_1 і зобов’язання виконкому Вінницької міської ради укласти з позивачами договір найму даного жилого приміщення.  

  Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 3, 8, 47 Конституції України, ст. ст. 31, 33 ЖК Української РСР (із змінами і доповненнями), ст.ст. 4-8, 10, 57-60, 88, 209, 212-215  ЦПК України, суд -  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.  

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право на користування жилим приміщенням займаної квартири АДРЕСА_1

Зобов’язати виконавчий комітет Вінницької міської ради укласти із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір найму житлового приміщення на квартиру АДРЕСА_1  

Судові витрати залишити за позивачами.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набуло законної сили 11.04.2009 року.

Оригінал рішення знаходиться в архіві суду.

Суддя: /підпис/

Копія вірна:

Суддя:  

Секретар: