ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 р. Справа № 37185/11

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді:                      Ліщинського А.М.,

суддів:                                                             Гулида Р.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області на постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну соціальну допомогу дитині війни,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач 13.12.2010 року звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну соціальну допомогу дитині війни за період з 01.01.2009 року по день звернення до суду.

Вимоги мотивовані тим, що вона відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась в повному обсязі.

Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 14 грудня 2010 року позов позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області в частині позовних вимог за період з 01.01.2009 року по 12.06.2010 року залишено без розгляду в зв’язку з пропуском строку позовної давності на підставі ст. 100 КАС України.

Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити їй пенсію з урахуванням підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 13.06.2010 року по 13.12.2010 року та з врахуванням виплачених сум.

Суд виходив з того, що з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 позивачці повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак безпідставно із-за відсутності належного фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, цього відповідачем зроблено не було, хоча подібне не доведено останнім, а також невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати державної соціальної підтримки дітям війни.

Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Покликання маються на те, що встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачка є дитиною війни, у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в пенсійному посвідченні.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Оскільки позивач звернулась до суду 13.12.2010 року та не навела жодних поважних причин пропуску нею строку звернення до суду суд першої інстанції правильно залишив без розгляду позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачці нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Такі ж норми містить Закон України «Про Державний бюджет на 2010 рік». Таким чином, відповідач у 2010 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому, оскільки позивач звернулась до суду 13.12.2010 року, позовні вимоги підлягають задоволенню в межах піврічного строку звернення до суду за період з 13.06.2010 року по 13.12.2010 року.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195, 196 ч. 4, 197, 198 п. 1 ч. 1, 183-2 ч. 10, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2010 року по адміністративній справі №2а-1239/10 – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

          Головуючий суддя          А.М. Ліщинський

          Судді          Р.М. Гулид

          ОСОБА_2