ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2012 р. Справа № 77665/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.
при секретарі судового засідання: Курдоби Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Львівській області про стягнення середньої заробітної плати за час перебування в стані непрацездатності, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку,-
В С Т А Н О В И Л А:
13.11.2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення середньої заробітної плати за час перебування в стані непрацездатності, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, починаючи з 22.03.2007 року по 07.09.2009 року в сумі 34457,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.02.2008 року його визнано звільненим з роботи за п.1 ст.40 КЗпПУ – у зв’язку з ліквідацією установи з 22.03.2007 року, а тому відповідно до ст.47 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст.116 вищевказаного Кодексу. Вказує, що на день звільнення він перебував на амбулаторному лікуванні, а тому вважає, що розрахунок проведений відповідачем 22.10.2008 року, здійснений не в повному обсязі, оскільки відповідачем не оплачено лікарняного листка за період непрацездатності.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі покликається на те, що постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.02.2008 року було частково задоволено його позов до Міністерства юстиції України та відповідача про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Наказ №307 про його звільнення визнано незаконним та звільнено з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України в зв’язку з ліквідацією установи не з 16.03.2007 року, а з 22.03.2007 року. Вказує, що дії відповідача при визначенні причини та дати його звільнення були незаконними, а днем його звільнення є не 06.10.2008 року, а 22.03.2007 року. Зазначає, що днем коли в нього виникло право на одержання компенсації за невикористані відпустки та вихідну допомогу є 22.03.2007 року, а днем здійснення фактичного розрахунку є 22.10.2008 року. Вважає, що відповідач повинен був виплатити йому ще середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто середню заробітну плату за 1 рік 7 місяців, що із врахуванням довідки відповідача про його середньомісячний заробіток становить 20459,20 грн.
У ході апеляційного розгляду позивач та представник позивача ОСОБА_2 надали пояснення та просять задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача ОСОБА_3 надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням юстиції у Львівській області повністю дотримані та виконані відповідні вимоги КЗпП України та Закону України «Про зайнятість населення».
Твердження позивача, що Головним управлінням юстиції у Львівській області не виконано вимог статей 47 та 116 КЗпП України не відповідає дійсності та обставинам справи.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.02.2008 року позов ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Львівській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час викушеного прогулу задоволено частково, а саме: позивача визнано звільненим з роботи з посади начальника Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області за п.1 статті 40 КЗпП України у зв’язку з ліквідацією Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області з 22.03.2.107 року. Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 року апеляційну скаргу позивача було залишене без задоволення, а постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.02.2008 року - без змін.
06.10.2008 року, відповідно до ч.1 статті 116 КЗпП України, Головним управлінням юстиції у Львівській області, на підставі звернення позивача, відповідно до постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.02.2008 року видано наказ №935-К про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади начальника Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області у зв’язку з ліквідацією Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області 22 березня 2007 року згідно п. ст.40 КЗпП України.
Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Згідно статті 49-2 КЗпП України Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Відповідно до ч.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації підприємств, установ, організацій, на підприємство покладається обов’язок подавати до державної служби зайнятості фактично вивільнених працівників не пізніше 10 днів після звільнення.
Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Наказом № 935-к від 06.10.2008 року про звільнення ОСОБА_1 зазначено про здійснення виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку згідно із статтею 44 КЗпП України, провести розрахунок ОСОБА_1 та виплатити компенсацію за відпрацьований період з 17.11.2006 р. по 22.03.2007 р. і додаткової відпустки – 13 календарних днів за 2007 рік.
Відповідно до довідки Головного управління юстиції у Львівській області від 22.04.2009 року № 227, середня заробітна плата ОСОБА_1 за січень-лютий 2007 року, розрахована відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», становить 1184 гри. 34 коп.
На підставі зазначеного наказу відділом фінансового забезпечення бухгалтерського обліку та звітності Головного управління юстиції у Львівській області, позивачу нарахована та виплачена компенсація за невикористані дні відпустки у розмірі 1194.56 грн. та вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку в розмірі 1184.34 грн., про що листом від 15.10.2008 р. повідомлено Департамент кадрової роботи та державної служби Міністерства юстиції України.
Згідно платіжного доручення №5463 від 16.10.2008 р. ОСОБА_1 перераховано на вказаний ним рахунок всю суму, яка належала до виплати у розмірі 1956,06 грн.
Відповідно до інформації відділу фінансового забезпечення бухгалтерського обліку та
звітності Головного управління юстиції у Львівській області від 15.09.2009 р. №5370/10-16/2
нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у березні 2007 року проводилось нейтралізованою бухгалтерією Державної виконавчої служби Львівської області, згідно документів, що були передані при ліквідації Державної виконавчої служби, а також особового рахунку за 2007 рік реєстрів перерахувань на особові вклади ОСОБА_1 на його особовий рахунок.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що твердження позивача про не оплату Головним управлінням юстиції у Львівській області періоду його перебування на лікарняному з 16.03.2007 р. по 13.04.2007 р. згідно листка непрацездатності, на який посилається позивач, до Головного управління юстиції у Львівській області – не подавався.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки позивачу було перераховано на вказаний ним рахунок всю суму, яка належить до виплати, а тому Головним управлінням юстиції у Львівській області повністю дотримані та виконані відповідні вимоги КЗпП України при звільненні.
Доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року у справі №2а-7161/08– без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено 27.03.2012 року.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді Р.М.Гулид
ОСОБА_5