ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2011 р. Справа № 44661/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Каралюса В.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Курдоби Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про виплату заборгованої пенсії за 2005-2008 роки, компенсації та індексації невиплаченої пенсії та стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
04.12.2007 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про виплату заборгованої пенсії за 2005-2008 роки, компенсації та індексації невиплаченої пенсії та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 1988 року він являється пенсіонером органів внутрішніх справ України і на підставі Законів України, які регулюють пенсійне забезпечення працівників органів внутрішніх справ України, з 1 січня 2005 року проведено перерахунок всіх призначених раніше пенсій. Вважає, що за січень-лютий 2005 року йому не було перераховано пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та з січня місяця 2005 року вважає, що йому не вірно перераховано пенсію за вислугу років, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідачів в його користь 11906 грн. заборгованої йому пенсії за 2005-2008 роки, 11901 грн. - компенсації та індексації своєчасно не виплаченої пенсії.
Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2009 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі покликаються на те, що відповідач йому, як учаснику війни, на підставі Законів України № І769 від 15.06.2004 р. про внесення змін до ст. 43 Закону України № 2262 «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», № 2255 від 16.12.2004 р. «Про внесення змін до деяких Законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» з 01.01.2005 року провело перерахунок раніше призначеної пенсії в 100% розмірі і її виплати в перерахованій сумі, що становить в місяць 2247,77 грн. Однак, за січень-лютив 2005 р. оплату провело тільки в щомісячній сумі 781,89 грн., за березень - 1533,82 грн., а з квітня 2005 р. виплачує тільки в щомісячній сумі 2022,99 грн. фактично перерахунок пенсії проведено в одній сумі, а виплачується в заниженій сумі, хоча з законі України №2255 зазначено, що учасникам війни раніше призначені пенсії перераховуються і виплачується з 01.01.2005 року в 100% розмірі перерахованої пенсії.
У ході апеляційного розгляду представник УПФ України в Закарпатській області ОСОБА_2 надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.
Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач з 1988 року являється пенсіонером органів внутрішніх справ України і на підставі Законів України, які регулюють пенсійне забезпечення працівників органів внутрішніх справ України, з 1 січня 2005 року проведено перерахунок всіх призначених раніше пенсій.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу перераховано пенсію з врахуванням 100 відсотків надбавки, надбавки за особливі умови служби, премії та надбавки за безперервну службу, розмір якої визначався відповідно до зазначених вище норм чинного законодавства, що стверджується випискою ВАТ "Ощадбанк" про здійснення перерахунків та виплату доплат ОСОБА_1
Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" вбачається, що максимальний розмір пенсії за вислугу років, не повинен перевищувати 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, а тому вимоги ОСОБА_1 Щодо перерахування пенсії за вислугу років в розмірі пенсії 95 відсотків від грошового забезпечення, що складає суму 4041 грн. 38 коп. є безпідставними.
Стосовно позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 25000 грн. то суд констатує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог та заперечень, в судовому засіданні позивач не надав ніяких доказів, які саме дії відповідачів і яких саме страждань йому завдали, не навів ніякого розрахунку моральної шкоди і з чого саме складається сума моральної шкоди в розмірі 25000 грн..
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон) (змінами та доповненнями) встановлено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років, обчислений відповідно до цього Закону, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43). Враховуючи вищенаведене позивачу пенсія за вислугу років виплачується у розмірі 90% грошового забезпечення, тобто в максимальному розмірі.
Згідно ст. 18 Закону право на пенсію по інвалідності мають військовослужбовці, які стали інвалідами в період проходження ними військової служби чи не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або пізніше трьохмісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми , контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру та людства.
Що стосується недоплати до пенсії позивачу на яку він покликається, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від передбачено, що особам, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону, встановити, що особи мають право на перерахунок пенсії з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а із січня 2006 року — 100 відсотків перерахованої пенсії. Для осіб, віднесених в установленому законом порядку до ветеранів війни, відповідний статус яких їм надано за участь у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років і у війні з імперіалістичною Японією в серпні - вересні 1945 року, та особам, які брали участь в інших бойових діях, що передували згаданим війнам, а також дружинам загиблих (померлих) зазначених осіб раніше призначені пенсії перераховуються і виплачуються з 1 січня 2005 року у 100- відсотковому розмірі перерахованої пенсії.
Згідно Рішення Конституційного суду України від 14 червня 2007 року № З-рп/2007 по справі №1-12/2007 року визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) перше речення пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 15 червня 2004 року N 1769-ІУ: "Встановити, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, азі січня 2006 року - 100 відсотків перерахованої пенсії".
Відповідно до ч.З ст. 63 Закону позивачу ОСОБА_1 була перерахована пенсія раніше призначена за вищевказаним Законом працівниками УМВС України в Закарпатській області із врахуванням всіх змін розмірів грошового забезпечення.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки пенсія за вислугу років позивачу ОСОБА_1 призначена згідно норм чинного законодавства, крім того, всі перерахунки та виплати пенсії позивачу були здійснені органами Міністерстава внутрішніх справ відповідно до вимог встановлених відповідними нормативно-правовими актами, отже вимога позивача про здійснення виплати з 2005 по 2008 років, та жодної заборгованості щодо грошового утримання відносно позивача не існує, а тому позовна вимога є безпідстаною.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2009 року у справі №2а-1652/09 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено 12.07.2011 року.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді В.М.Каралюс
ОСОБА_3