ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/606/22 Справа № 185/2846/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача                 ОСОБА_2

суддів:                                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря                                                 ОСОБА_5 ,

прокурора                                                 ОСОБА_6 ,

підозрюваного                                         ОСОБА_7 ,

адвоката                                                 ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скарга адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шевченкове Васильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, працюючого на посаді вантажника в ГК «Snack Production», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України,- 

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, погоджене прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження №12022041370000348 від 15.04.2022 року.

Застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 16 години 40 хвилин 14 червня 2022 року включно.

Строк тримання під вартою враховати з 16-40 години 15 квітня 2022 року.

Строк дії ухвали до 16-40 години 14 червня 2022 року.

Визначено суму застави у розмірі 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень, які необхідно внести на депозитний розрахунковий рахунок № UA158201720355229002000017442, банк отримувача Державна казначейська служба України, м.Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, код банку отримувача (МФО) 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2022 року у справі № 185/2846/22 (провадження № 1-кс/185/499/22) відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до спливу терміну тримання під вартою.

Роз`яснено, що в разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_7 з під варти у зв`язку з внесенням застави. Після внесення застави підозрюваний ОСОБА_7 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

1) Прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

2) Не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора, суду з с.Олефірівка, Синельниківський район Дніпропетровської області.

В разі внесення застави, строк дії покладених на ОСОБА_7 обов`язків не може перевищувати двох місяців.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку невиконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених обов`язків, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, слідчий суддя зазначив, що підозрюваний ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочини, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, вказана обставина дала підстави вважати, що перебуваючи під загрозою кримінальної відповідальності та розуміючи реальність її настання, підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового слідства та суду, має слабкі соціальні зв`язки, крім того останній вчинив корисливий злочин в умовах воєнного стану. Слідчий суддя вважав доведеним існування ризиків переховування від слідства, вчинення іншого кримінального правопорушення. Недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, обґрунтовано в клопотанні тим, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, вказаним в клопотанні.

Також, слідчим суддею зазначено, що беручи до уваги положення ч. 4, 5 ст.182, п. 5 ч.2 ст.183 КПК України, врахувавши матеріальне становище підозрюваного, класифікацію кримінального правопорушення, розмір завданої шкоди, районний суд вважав за необхідне визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 49620 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Вимоги апеляційної скарги з доповненнями до неї та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційні скарзі адвокат  ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків за ст. 194 КПК України.

Вважає, що вказана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, остільки прокурором не доведено, що існують передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України ризики, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

На його думку, слідчий суддя в повній мірі не врахував, що підозрюваний підозрюваний ОСОБА_7 має постійне місце проживання (с. Олефірівка знаходиться на відстані 20 км від м.Павлоград), офіційно працевлаштований. Крім того, підозрюваний є раніше не судимою особою, провину у скоєному визнає повністю, кається.

Адвокат вважає, що враховуючи фактичну відсутність збитків, спричинених його діями, а також нижню межу санкції за ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 у майбутньому може розраховувати на покарання, не пов`язане з реальним позбавленням волі. Зазначене, на думку адвоката, свідчить про те, що обраний слідчим суддею запобіжний захід відносно підозрюваного є надто суворим, обраним передчасно, без достатніх на те підстав.

Позиція учасників апеляційного перегляду.

В апеляційному суді підозрюваний ОСОБА_7 , та його адвокат ОСОБА_8 , кожен окремо, підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити та ухвалу суду скасувати.

Прокурор в апеляційному суді заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення слідчого судді залишити без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали за скаргою, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.

Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого суд зазначає таке.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.

Апеляційним судом встановлено, що Павлоградським РВП ГУНП в Дніпропетровській області ведеться досудове розслідування кримінального провадження № №12022041370000348 від 15.04.2022 року щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчинення кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України.

В ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_7 , у другій половині дня, до 16 год. (більш точний час під час розслідування не встановлений), знаходився біля будинку АДРЕСА_2 , де звернув увагу на торгове приміщення раніше діючого магазину, розташованого на першому поверсі вказаного будинку.

Оглянувши зазначене приміщення через скло вхідних дверей, у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення речей, які знаходилися в приміщенні.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , протягом періоду часу з 16 год. до 16 год. 30 хв. (більш точний час під час розслідування невстановлений), 15 квітня 2022 року, за використанням ключів, які мав при собі, підібравши один з них, відчинив замок вхідних дверей торгівельного приміщення на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 , та проник до нього. Оглянувши приміщення зали та побачивши речі, які представляли майнову цінність, ОСОБА_7 таємно протиправно заволодів роутером торгівельної марки «TP- LINK», блоком живлення до нього, вартістю 500 грн, які поклав в свій рюкзак.

Викравши вищевказане майно, які належать ОСОБА_10 , плануючи безперешкодно залишити приміщення торгівельної зали раніше діючого магазину, ОСОБА_7 через запасні двері вийшов у двір вказаного будинку, де, приблизно о 16 год. 30 хв., 15 квітня 2022 року, був помічений ОСОБА_10 . Звернувши увагу на підозрілі дії ОСОБА_7 , який, не бажаючи бути затриманим, вирішив повернутися до приміщення будинку, ОСОБА_10 почав переслідування ОСОБА_7 , в той час як останній, з метою уникнення затримання, утримуючи викрадене майно в своєму рюкзаку, вибіг з будинку, намагаючись зникнути з місця вчинення злочину. Виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, ОСОБА_7 розпорядитися викраденим майном за власним розсудом не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки під час його переслідування ОСОБА_10 за допомогою працівників поліції був затриманий.

Своїми протиправними діями ОСОБА_7 міг завдати ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 500 грн..

Закінчений замах на таємне, викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненого в умовах воєнного стану, вчинений ОСОБА_7 , кваліфікується за ч. 2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України.

Підозра ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні обґрунтовується наданими до суду доказами.

15 квітня 2022 року о 16.40 год. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК України.

ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.

Слідчий Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке оскаржуваною ухвалою суду було задоволено.

Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При вирішенні питання про обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування вказаного запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення поданого слідчим клопотання.

Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується матеріалами, зібраними під час досудового розслідування, також суд першої інстанції, врахував те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України є обгрунтованими, зокрема можливість підозрюваним ОСОБА_7 вчинити спроби переховуватися від органу досудового розслідування та суду, з огляду на тяжкість пред`явленої підозри у вчиненні останнім тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років; вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що підозрюваний має слабкі соціальні зв`язки, крім того вчинив корисливий злочин в умовах воєнного стану.

Ураховуючи сукупність обставин, в тому числі стадію досудового розслідування провадження, а також дані про особу ОСОБА_7 , суд дійшов об`єктивного висновку про відсутність даних які б свідчили, що застосування менш тяжкого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи підозрюваного ОСОБА_7 та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й доводи сторони захисту про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов`язане з реальним позбавленням волі, та належно з`ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.

Колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.

З огляду на викладене, доводи скарги про те, що прокурором та судом першої інстанції не встановлено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки зазначені вище ризики є обґрунтованими та об`єктивно існують.

Отже, вирішуючи питання доцільності застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд в повній мірі обґрунтував своє рішення, врахувавши при цьому й практику ЄСПЛ.

Наявність міцних соціальних зв`язків у підозрюваного, на які звертає увагу апелянт, було взято до уваги судом першої інстанції та їм було надано належної правової оцінки.

Посилання в апеляційній скарзі захисника про те, що прокурором не доведено наявність ризиків у справі, є необґрунтованими та спростовуються відповідними даними, наведеними у клопотанні.

На переконання колегії судів ухвалюючи рішення слідчий суддя з достатньою повнотою врахував всі обставини, які відповідно до ст. ст. 177, 178, 184 КПК України, могли вплинути на його висновки.

Порушень вимог чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді або її зміни, не встановлено.

Таким чином, ухвала слідчого судді є законною, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного, – залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

               ______________                _____________                _____________

                ОСОБА_2                 ОСОБА_3                 ОСОБА_4