Апеляційний суд Полтавської області

м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, 36000, (05322) 7-34-67

2010 року липня місяця 28 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого Давиденка Е.В.

суддів: Довгаль С.А., Лісіченко Л.М.

з участю прокурора Подворчана Ю.М. захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2М,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями старшого помічника прокурора Октябрського району міста Полтави та засудженого ОСОБА_2 на вирок Октябрського районного суду міста Полтави від 23 грудня 2009 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, гр. України, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає у АДРЕСА_1 , раніше судимий Октябрським районним судом м. Полтави :

-11.06.2004 року за ч.І ст.309 КК України на 2 роки

позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік та покладенням згідно ст.76 КК України певних обов’язків;

- 02.09.2005 року за ст.ст. 309 ч.2,71 КК України на 2 роки 2 місяця позбавлення волі;

-07.04.2006 року за ст.ст. ч.2,70 ч.4 КК України на 2 роки 2 місяці позбавлення волі;

Засуджено за ч.З ст.15, ч.З ст.186 КК України на 5 років

позбавлення волі;

Вирішено питання із речовими доказами.

Вироком суду встановлено, що 28 вересня 2008 року

приблизно о 14 годині з метою викрадення чужого майна ОСОБА_2М перебуваючи у приміщенні Полтавської обласної клінічної лікарні по вулиці Шевченка, 23 у місті Полтаві проник в кабінет завідуючого приймальним відділенням ОСОБА_3 Реалізовуючи свій злочинний намір на таємне

2

викрадення чужого майна, склав до сумки речі потерпілого, а гроші - у сумі 870 грн. поклав до кишені разом із кабелем, але в цей час потерпілий ОСОБА_3 повернувся до свого кабінету і був викритий ним. Незважаючи на це, ОСОБА_2, з метою заволодіння грошима та кабелем потерпілого, вибіг з кабінету і почав втікати. Потерпілий з метою затримання догнав ОСОБА_2 на території лікарні і доставив в приміщення лікарні, в зв’язку з чим останній не довів до кінця свій злочинний намір на відкрите викрадення чужого майна по причинах незалежних від його волі.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку у зв’язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, тобто призначення занадто м’якого покарання. Просить постановити новий вирок апеляційного суду, призначивши ОСОБА_2 покарання за ч.З ст.15,ч.З ст. 186 КК України- 6 років позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_2 також не погодився із вироком та просив вирок суду змінити, перекваліфікувавши його дії як замах на таємне викрадення чужого майна, без кваліфікуючої ознаки - проникнення до приміщення, пом’якшити у зв’язку з цим призначене судом першої інстанції покарання відповідно до санкції статті 185 ч.І КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію та просив апеляцію засудженого залишити без задоволення, пояснення засудженого, котрий наполягав, що 'до кабінету лікаря не проникав, а зайшов вгамувати спрагу і де у нього виник злочинний намір викрасти майно потерпілого, а тому його дії слід кваліфікувати як замах на таємну крадіжку, його захисника на підтримку апеляції засудженого -адвоката ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають із таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2М.у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, потерпілий ОСОБА_3 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підтвердив, що 28 вересня 2008 року, це був вихідний день, він приїхав на роботу приблизно о 14 годині. Дістав ключ, щоби відчинити двері, але замок не відмикався і в цей час із кабінету вибіг ОСОБА_2 та почав тікати, уже у дворі лікарні його вдалося впіймати. При огляді кабінету,

виявилося, що зникли 870 грн., а інші речі - кінокамера, фотоапарат, спиртні напої були спакованими у сумці ОСОБА_2 (а.с.34-35,151).

Це саме підтвердила у своїх показаннях свідок ОСОБА_4М.(а.с.185 ).

Ці показання потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 узгоджуються із показаннями допитаних під час досудового слідства свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7, протоколи допиту яких було оголошено у судовому засіданні (а.с.63,64 ).

За даними протоколу огляду від 28 вересня 2008 року у ОСОБА_2 було виявлено 650 грн. і як повідомив ОСОБА_2 ці гроші він викрав із кабінету потерпілого( а.с.26-29).

Як свідчать матеріали справи, дії ОСОБА_2 були спрямовані на

таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_3 із проникненням у

приміщення і розпочалися таємно, але в процесі вчинення цієї крадіжки були

виявлені. Знаючи про це, він продовжив злочинні дії, тобто відкрито викрав чуже

майно.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від

25 грудня 1992 року № 12»Про судову практику в справах про корисливі злочини

проти приватної власності « ( зі змінами та доповненнями) дії, розпочаті як

крадіжка, але виявлені потерпілими чи іншими особами і, незважаючи на це,

продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання,

необхідно кваліфікувати як грабіж.

Відповідно до диспозиції ч.З ст. 186 КК України кваліфікуючою

ознакою цього закону є відкрите викрадення м^йна, поєднаного із проникненням

до житла, іншого приміщення чи сховища.

Якщо дії, розпочаті як крадіжка з проникненням у приміщення,

переросли в грабіж, їх належить кваліфікувати відповідно за ч.З ст.186 КК України,

як вчиненні з проникненням у приміщення.

Колегія суддів встановила, що висновки суду відповідають

фактичним обставинам справи, дано правильну оцінку зібраним у справі

доказам, правильно застосовано кримінальний закон при кваліфікації дій

засудженого за ч.З ст.15, ч.Зст.186 КК України.

Всі висновки суду належно мотивовані у вироку, що відповідає

вимогам ст.ст. 323,324,334 КПК України.

Таким чином, доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 щодо

невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильної

кваліфікації його дій і необгрунтованого у зв’язку з цим його засудження за ч.З

ст. 15,ч.З ст.186 КК України є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на

матеріалах справи.

Покарання ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК

України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу

засудженого, обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Вирок щодо ОСОБА_2 є законним і обґрунтованим, будь-яких

передбачених ст. 367 КПК України підстав для його скасування чи зміни, про що

порушено питання у апеляційній скарзі, при перевірці справи в апеляційному

порядку не виявлено, а тому апеляція задоволенню не підлягає.

Виходячи із викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України,

колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

вирок Октябрського районного суду міста Полтави від 23 грудня 2009

року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції

старшого помічника прокурора Октябрського району міста Полтави та

засудженого - без задоволення.

судді:

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10