ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" лютого 2007 р. Справа № 3/653/06
м. Миколаїв
За позовом: ТОВ «ІКС-Миколаїв», м. Миколаїв, вул.. Бузника,5
До відповідача: ТОВ СП «Нібулон», м. Миколаїв, вул. Фалеєвська,9-Б
Про стягнення заборгованості
Суддя Смородінова О.Г.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: не з’явився;
Від відповідача: Кравченко О.Б., за дорученням ;
В судовому засіданні присутні:
В судовому засіданні 30.01.2007р. було оголошено перерву на 06.02.2007р., з зазначенням про це в повідомленні, підписаному уповноваженими представниками сторін.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7561,33грн., з яких 7077,80грн. борг з урахуванням індексу інфляції, 483,53грн. –3% річних, 377,80грн. пені. Також в позові просить вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на банківський рахунок та майно боржника.
Відповідно до ст.66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позивач не зазначив жодного аргументу для забезпечення позову, не вказав обставини, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення в строк, отже, суд не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.
Позивач в судове засідання представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач у відзиві та в судовому засіданні проти позову заперечує.
В судовому засіданні, відповідно до ст.. 85 ГПК України, за згодою сторін, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд –
встановив:
Згідно укладеного між ТОВ „ІКС-Миколаїв" (виконавець) та ТОВ СП „НІБУЛОН" (замовник) договору від 21.07.2003р. №25/21.07 пунктом 1.1 виконавець зобов'язується продати замовнику обладнання та виконати роботи, номенклатура, кількість та обсяг яких передбачений в доповненні №1, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.2.2.1 договору замовник здійснює 100% оплату вартості обладнання та матеріалів в розмірі 5157,10 грн., крім того ПДВ 1031,42 грн. Всього з урахуванням ПДВ 6188,52 грн., на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання стернами цього договору.
На виконання положень п.2.2.1 договору та згідно виставленого ТОВ „ІКС - Миколаїв" рахунку №ФН-88 від 21.07.2003р. Замовником в повному обсязі згідно платіжного доручення від 28.07.2003р. було перераховано виконавцю за обладнання всього 102672,88 грн. в тому числі 6188,52 грн. згідно умов вищезазначеного договору та рахунку №ФН-88 від 21.07.2003р. Факт сплати не заперечується і позивачем з доданням до позовної заяви копії документу (виписки банку) про зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „ІКС - Миколаїв".
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав:
Стосовно наданого як обґрунтування позову позивачем акта виконаних робіт від 02.12.2003р. по рахунку ФН-89 від 02.12.2003р. на загальну суму 5382,36 грн. слід зазначити:
Підпис директора ТОВ «ІКС-Миколаїв»Андрєєва Ф.Ф., який міститься на вказаному акті, не співпадає з підписом зазначеної особи на протоколі б/н від 27 квітня 2006р. загальних зборів Учасників ТОВ «ІКС-Миколаїв», порядок денний яких «Про звільнення директора ТОВ «ІКС-Миколаїв»та призначення нового директора». Відтиск печатки ТОВ «ІКС-Миколаїв», який міститься на акті виконаних робіт від 02.12.2003р. по рахунку ФН-89 не дає підстав для висновку, що акт було прийнято та підписано саме повноважною особою, оскільки печатка може лише підтверджувати підпис. За таких обставин, акт не є належним чином оформленим документом та не несе доказового підґрунтя факту виконання та прийняття ТОВ СП „НІБУЛОН" робіт.
Відповідно до „Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України №435-ІУ від 16.01.2003р. правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.
Згідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а ч.5 визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Клопотання позивача про відновлення пропущеного строку, в якому вказано, що перша позовна заява була подана до господарського суду Миколаївської області 06.12.2006р. та ухвалою від 12.12.2006р. була повернута без розгляду у зв'язку з не поданням доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі, залишається без задоволення, оскільки:
Як вбачається з матеріалів справи №3/653/06, повторна позовна заява від 21.12.2006р. №01-06/41 була подана поштою 21.12.2006р. та отримана 25.12.2006р. господарським судом Миколаївської області 25.12.2006р. з порушенням загального строку позовної давності, який визначений ст.257 ЦК України та підлягає застосуванню тривалістю у три роки.
Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. В свою чергу, як вважає відповідач, недоліки програмного забезпечення, про які йшлося в клопотанні позивача, що призвели до неправильного перерахування розміру державного мита, не є поважними причинами для відновлення пропущеного строку позовної давності.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Стосовно розрахунку нарахованої пені та її стягненні за період з 08.12.2003р. по 07.06.2004р. в розмірі 377,8 грн. слід зазначити, що згідно до ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначеною нормою встановлено не тільки право кредитора вимагати сплатити борг з урахуванням інфляції та річних, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, але і визначений момент виникнення такого обов'язку , що є вирішуючим фактором при реалізації передбачених цією нормою прав та обов'язків.
Відповідно до приписів Цивільного кодексу України, обов'язок боржника сплатити інфляційні та річні ставиться в залежність від наявності відповідної вимоги кредитора. Але ж без наявності відповідної окремої вимоги кредитора до боржника буде відсутнім і порушене боржником право кредитора на отримання інфляційних та 3% річних.
Також, вказані позиції, застосовуються саме тоді, коли відповідач дійсно прострочив своє зобов'язання.
В той самий час, факт виконання та прийняття ТОВ СП „НІБУЛОН" робіт не підтверджений жодними належним чином оформленими документами.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписано 27 лютого 2007 року.
Суддя О.Г. Смородінова