КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2353/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Романчук О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області, за участю третьої особи Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнелія» з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області, 3-я особа: Головне управління ДФС у Київській області про скасування рішення про непогодження застосування процедури податкового компромісу по ТОВ «Корнелія» від 25.02.2015 року №868/10/10-04-22-03, зобов'язання прийняти рішення про погодження застосування податкового компромісу щодо неузгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2712452,03 грн., визначеної у податковому повідомленні - рішенні №000030/1.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання ТОВ «Корнелія» вимог законодавства України з питань державної митної справи за період 01.01.2012 року по 01.07.2014 роки, про що складено Акт від 27.08.2014 року № 0022/4/10-36-22- 08/20582375

Згідно Акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Корнелія» вимог статті 58 Митного кодексу України в частині застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) з причини ненадання всіх відомостей, то підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

На підставі акту перевірки ГУ Міндоходів у Київській області, прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 року № 000030/22-08 про визнання суми грошового зобов'язання ТОВ «Корнелія» з податку на додану вартість у сумі 3 139413,71 грн. із товарів, ввезених на територію України.

ТОВ «Корнелія» подано скаргу від 08.10.2014 № 08/10-01 до Державної фіскальної служби України на вказане вище податкове повідомлення-рішення.

ГУ ДФС у Київській області за висновками Акту перевірки від 27.08.2014р. № 0022/4/10-36-22-08/20582375 та з урахуванням рішення про результати розгляду скарги ДФС від 03.12.2014 року № 7966/6/99-99-10-01-06-15 прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 року № 000030/1 у відповідності, з яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 2712452,03 грн., основний платіж - 2169961,63 грн. штрафна санкція - 542490,40 грн..

Податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 № 000030/1 було оскаржено позивачем у судовому порядку до Київського окружного адміністративного суду .

10.02.2015 року за №10/02-01 позивачем було подано заяву про застосування податкового компромісу по вказаному податковому повідомленні-рішенні від 13.01.2015 р.. № 000030/1.

20.02.2015 року згідно з платіжним дорученням № 2431 від 20.02.2015 року, позивачем було сплачено ПДВ у розмірі 135 622,60 грн. (5% від грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 13.01.2015р. №000030/1).

Відповідачем було прийнято рішення від 25.02.2015р. №868/10/10-04-22-03, яким не погоджено застосування податкового компромісу по зазначеному податковому повідомленню-рішенню, оскільки податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку з завищенням податкового кредиту).

Позивач подав скаргу №27/02-01 від 27.02.2015 року на вказане рішення до ГУ ДФС у Київській області вх. №1338/10 від 03.03.2015 року

Рішенням про результати розгляду скарги №1241/10/10-36-10-01-04 від 24.04.2015 року ГУ ДФС у Київській області залишила скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Позивач подав скаргу №29/04-01 від 29.04.2015 року на вказане рішення до Державної Фіскальної служби України вх. №11853/6 від 30.04.2015 року

Рішенням про результати розгляду скарги №10512/6/99-99-10-01-05-25 від 19.05.2015р. Державна фіскальна служба України залишила скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Не погоджуючись з рішенням про непогодження застосування процедури податкового компромісу по ТОВ «Корнелія» від 25.02.2015 року №868/10/10-04-22-03 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

З 17 січня 2015 року набув чинності Закон України №63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» (далі - Закон № 63-VIII), яким внесені зміни до Податкового кодексу щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу.

Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку па додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку па додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пункт 2 Закону № 63-VIII встановлює, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку па прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження.

Закон встановлює дві групи зобов'язань, які можуть бути включені до податкового компромісу:

- суми податкових зобов'язань, які не перебували в спорах з контролюючими органами;

- суми податкових зобов'язань, які перебувають в спорах з контролюючими органами.

Відповідно до абзацу першого 1 пункту 7 підрозділу 92 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що «процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим».

Отже, цими нормами встановлено, що для податкових зобов'язань, які є неузгодженими внаслідок не закінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, та для інших неузгоджених податкових зобов'язань, до яких закон встановлює можливість застосування податкового компромісу, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5 % від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Корнелія» проведена працівниками відділу проведення митного аудиту управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Київській області з питання дотримання вказаним товариством законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої встановлено заниження митної вартості ввезених на територію України товарів. Саме на підставі зазначеного вартості підприємству винесено податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 № 000030/1, яким донарахований податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів.

Митна вартість товарів зазначається підприємством у вантажно-митних деклараціях, що заповнюються та подаються підприємством до Митниці при розмитненні таких товарів. Таким чином, заниження митної вартості, зазначеної у ВМД, жодним чином не впливає на суму податкового кредиту, задекларовану у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Згідно пункту 3.12 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом Державної фіскальної служби України 17.01.2015 року №13, досягнення податкового компромісу здійснюється за заявою про компроміс по податковому повідомленню-рішенню лише у разі відповідності заяви та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, та сплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у встановлені Кодексом терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом.

Рішення щодо погодження/непогодження застосування податкового компромісу приймається керівником контролюючого органу на підставі колегіального розгляду структурними підрозділами (податкового та митного аудиту (або іншого структурного підрозділу, який надіслав (вручив) податкове повідомлення-рішення платнику податків), оподаткування юридичних осіб, доходів і зборів з фізичних осіб, правової роботи, погашення заборгованостей, координаційно-моніторингового, власної безпеки, слідчими підрозділами фінансових розслідувань, оперативними підрозділами), що оформлюється відповідним протоколом.

Рішення щодо погодження/непогодження застосування процедури податкового компромісу приймається у довільній формі. При цьому в обов'язковому порядку в ньому зазначається:

дата прийняття рішення;

дата, номер заяви про компроміс по податковому повідомленню-рішенню;

дата, номер податкового повідомлення-рішення, загальна сума грошових зобов'язань по повідомленню-рішенню;

відомості щодо оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному/судовому порядку;

наявність кримінального провадження;

норми законодавства, що є підставою для прийняття цього рішення;

загальна сума податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, щодо яких може бути застосований податковий компроміс (відповідно до розрахунку);

загальна сума податкових зобов'язань, що підлягає сплаті платником податків для досягнення податкового компромісу (5 відсотків).

У разі встановлення фактів щодо невідповідності заяви про компроміс по податковому повідомленню-рішенню та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, приймається рішення довільної форми щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу.

Таке рішення підписується керівником контролюючого органу та надсилається платнику податків у порядку, визначеному пунктом 3.5 цих Методичних рекомендацій.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку завищенням податкового кредиту) , а в даному випадку що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Корнелія» проведена з питань державної митної справи, за результатами якої встановлено заниження митної вартості ввезених на територію України товарів і заниження митної вартості, зазначеної у ВМД, жодним чином не впливає на суму податкового кредиту, задекларовану у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Також суд наголошує на тому, що підрозділом 9 - 2 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України визначено право платника податків скористатися процедурою податкового компромісу за певних умов, проте не визначено обов'язку контролюючого органу на погодження застосування податкового компромісу.

З огляду на те, що процедура погодження застосування податкового компромісу контролюючим органом здійснюється на підставі колегіального розгляду, податковий компроміс передбачає режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків за заниження податкових зобов'язань, зміст повноважень контролюючого органу щодо адміністрування податків, зборів, платежів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність рішення про непогодження застосування процедури податкового компромісу по ТОВ «Корнелія» від 25.02.2015 року №868/10/10-04-22-03, з огляду на що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 09.09.2015 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є.Пилипенко

Головуючий суддя Романчук О.М.

Судді: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.