АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ____________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                                                 КОПІЯ

          “ 24 ”  листопада    2008 року                                                                      м. Хмельницький

                               Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

                                      Апеляційного суду Хмельницької області

           в складі : головуючої - судді Переверзєвої  Н.І

    суддів:  Харчука В.М., Юзюка О.М.

    при секретарі Вінярській А.А.

                                  з участю:  сторін, представника ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_6                            

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні   справу   № 22 ц- 2061  за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду від 29 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім”єю, визнання права власності на квартиру та визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири

Заслухавши доповідача,  пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

                                                               в с т а н о в и л а: 

В липні 2008 року позивачі звернулись до суду і просили встановити факт спільного проживання однією сім”єю у фактичних шлюбних стосунках з 1993 року по березень 2007 року ОСОБА_2 з ОСОБА_1; визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1; визнати право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 у розмірі 50% за ОСОБА_1, 28,77% - за ОСОБА_2 та 21,23% - за ОСОБА_3 та  визнати частково недійсним договір купівлі-продажу означеної квартири.

            Рішенням Волочиського районного суду від 29 вересня 2008 року позов задоволено в повному об”ємі.

            В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1. означене рішення вважає незаконним, просить його скасувати, посилаючись на те, що він, як ліквідатор аварії на ЧАЕС отримав дві однокімнатні квартири, після продажу яких придбав спірну квартиру. Суд безпідставно цих обставин не врахував, дав неналежну оцінку показам свідків, помилково прийняв як доказ фотографії, не зважив на його пояснення щодо часу його співмешкання з ОСОБА_4.,  а тому прийшов до помилкового висновку про проживання його однією сім”єю з бувшою дружиною і сумісне придбання спільно з нею майна. 

            Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

            Відповідно до вимог п.3, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Вознюк С.О.                  Справа № 22ц- 2061

Доповідач - Переверзєва Н.І.                                                 Категорія № 20

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1. перебували в зареєєстрованому шлюбі з 24 серпня 1974 року до 31 січня 1986 року, від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В липні 1991 року ОСОБА_1., як ліквідатор аварії на ЧАЕС П категорії отримав однокімнатну квартиру за АДРЕСА_3, яку 28 серпня 1998 року приватизував разом з сином. В грудні 1997 року ОСОБА_1. звернувся до обласного управління в справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС з проханням придбати йому однокімнатну квартиру, оскільки проживає з сім”єю сина в одній кімнаті і потребує покращення житлових умов. 29 грудня того ж року за рахунок коштів Чорнобильського фонду України на його ім”я куплена квартира за АДРЕСА_1.  01 грудня 1998 року він провів відчудження означеної квартири за 3100 доларів США, а  30 липня 1999 року разом з сином продав і першу виділену йому квартиру за 2300 доларів США. В той же день ОСОБА_1. придбав у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 двокімнатну квартиру, загальною площею 54,7 кв.м. за АДРЕСА_2, в якій зареєструвався і оселився його син ОСОБА_3 із своєю сім”єю.

            Вірно встановивши ці обставини, суд прийшов до хибного висновку, що квартира придбана за кошти Чорнобильського фонду України є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які з 1993 року по березень 2007 року проживали однією сім”єю без реєстрації шлюбу, а отже за позивачкою слід визнати право власності на 28,77% спірної квартири, оскільки вона придбана за кошти виручені від продажу двох попередніх .

            Як встановлено судом, ОСОБА_1., як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи, скористався своїм особистим правом на отримання житла за рахунок держави, однак в першому випадку приватизував квартиру разом із сином, тобто в добровільному порядку розділив з ним право на означену квартиру. В другому випадку квартира була придбана на його ім”я за державні кошти, а тому її не можна віднести до майна набутого в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім”ї ОСОБА_1. Отже застосування вимог ч.4 ст. 368 ЦК України при вирішенні даного спору є невірним.

            Виходячи з наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 доведений і обгрунтовано задоволений судом 1 інстанції. Враховуючи, що сторонами не оспорюється сума коштів виручених від продажу квартири за АДРЕСА_3 і вартість  придбаної спірної квартири за АДРЕСА_2, то і частка ОСОБА_3 у ній в розмірі 21,23%  визначена вірно.  Власником решти 78,77% являється ОСОБА_1., в зв”язку з цим  договір купівлі-продажу означеної квартири від 30 липня 1999 року  в цій частині слід визнати недійсним.

            Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_2 про визнання спільної сумісної власності    на квартиру АДРЕСА_1,  визнання права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 і визнання частково  недійсним договору купівлі продажу цієї квартири,  то вони з врахуванням вищевикладеного  задоволенню не підлягають. Оскільки  її вимоги про встановлення факту проживання однією сім”єю з ОСОБА_1( а.с.7)  заявлені  для вирішення питання щодо спільного набуття квартири, то у їх задоволенні також слід відмовити.

Керуючись ст. ст.307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів                

р і ш и л а :                                       

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково

                Рішення  Волочиського районного суду від 29 вересня 2008 року скасувати.

            Позов ОСОБА_3 задоволити.

            Визнати право спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 в розмірі 78,77% та за ОСОБА_3 в розмірі 21,23%., визнавши в цій частині недійсним договір купівлі- продажу означеної квартири від 30 липня 1999 року 

            В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

                 Копія вірна: суддя                                                                 Н.І. Переверзєва