Код суду 0555
Справа №2-А-87/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 березня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Доброріза А.В.
при секретарі Зайцевої О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ясинуватій цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2004-2008 роки,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації (далі-УПСЗН) про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2008 роки. В обґрунтування своїх позовних вимог Павленко зазначив, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відноситься до числа осіб, які мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Проте УПСЗН виплатило на користь позивача допомогу на оздоровлення за 2004 рік – 26, 70 грн., за 2005-2008 роки –по 100 гривень, тоді як загальна сума на оздоровлення за 2004 рік, що підлягала виплаті Павленку, становила 1283 гривні 30 копійок, за 2005 рік – 1560 гривень, за 2006 рік – 1650 гривень, за 2007 рік – 1900 гривень, за 2008 рік – 2250 гривень, а всього – 8643 гривні 30 копійок. Виплатити зазначену різницю УПСЗН відмовляється, що значно звужує його право на отримання матеріальної допомоги. Просив стягнути з відповідача недоплачену суму на оздоровлення за 2004-2008 роки у розмірі 8643 гривні 30 копійок.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, пояснив, що допомогу на оздоровлення за 2004-2008 роки він отримував, але про розмір допомоги, що встановлений законом, він не знав, оскільки цим питанням не займався, тому до суду раніше не звертався.
Відповідач надав заперечення, у відповідності з якими зазначив, що згідно ст.99 КАС України встановлено річний строк для звернення особою до суду за захистом прав, свобод та інтересів, вважав, що вимоги позивача про стягнення недоотриманих сум за 2004-2006 роки задоволенню не підлягають. Також зазначив, що відповідно до ст.63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» витрати, пов’язані з реалізацією цього закону, фінансуються за рахунок державного бюджету. Виходячи з фінансових можливостей, держава гарантує виплату допомоги на оздоровлення в розмірах, передбачених передбачених постановами Кабінету міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12 липня 2005 року. Відповідно до зазначених постанов розмір щорічної допомоги на оздоровлення ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії складав 26 гривень 70 копійок у 2004 році, та 100 гривень починаючи з 2005 по 2008 роки, які і було виплачено позивачу.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, зазначила, що держава в повному обсязі не фінансує витрати, пов’язані з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», кожного року УПСЗН керується в своїй діяльності положеннями закону про бюджет, пояснила, що їх зобов’язали виплачувати спірну допомогу в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 836 від 26 липня 1996 року та № 562 від 12 липня 2005 року, просила застосувати строк позовної давності та відмовити в позові в частині стягнення недоплаченої допомоги за 2004-2007 роки.
Суд, заслухавши пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне:
ОСОБА_1 являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджено посвідченням А № НОМЕР_1. Як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, позивач щорічно отримує від УПСЗН компенсацію на оздоровлення, як вбачається з платіжних доручень № 493 від 23.06.2005р., № 1156 від 13.12.2005р., № 817 від 29.09.2006р., № 811 від 20.07.07р., № 405 від 23.04.2008р. загальний розмір виплаченої Павленку допомоги склав 426 гривень 70 копійок.
Право на щорічну допомогу (соціальну виплату), а також її розмір встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 (далі-Закон № 796-ХІІ).
Встановлений законом розмір допомоги не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст. 22 Конституції України прямо це забороняє.
У відповідності із ст. 9 КАС України, в разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акту Конституції або закону України, суд повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, право ОСОБА_1 на спірну виплату прямо встановлено Конституцією України та Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, вказане право гарантовано ст.17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. До цього ж, в ч.1 ст.17 цього закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Відповідач, керуючись постановами Кабінету Міністрів України, які фактично зменшили розмір допомоги, порушив ст. 113 ч.3 Конституції України. Таким чином, відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивача на спірну допомогу.
Тобто, при виплаті спірної допомоги за 2004 - 2007 роки УПСЗН повинно було керуватися ст. 48 спеціального закону, а саме - Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Підпунктом 11 пункту 28 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), текст статті 48 Закону № 796-ХІІ було викладено в новій редакції, за якою щорічні виплати допомоги на оздоровлення виплачуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
22 травня 2008 року рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008, яке має преюдиціальне значення для судів при розгляді позовів щодо досліджених ним правовідносин, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року, зокрема, підпункт 11 пункту 28 Розділу II Закону.
Конституційний Суд України відзначив, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Проте, відповідачем щорічна виплата допомоги на оздоровлення за 2008 рік здійснювалась відповідно до Закону № 796-ХІІ в редакції від 28 грудня 2007 року та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12 липня 2005 року № 562, і склала 100 гривень.
Вищевикладене свідчить, що Відповідач зобов’язаний виплатити розмір спірної допомоги позивачу за 2008 рік у відповідності до ч.4 ст. 48 Закону № 796 – ХII, а саме у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
В позові ОСОБА_1 зазначено, що недоплачена сума допомоги за 2008 рік складає 2350 (470 грн.*5), але згідно зі ст.59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розмір мінімальної заробітної плати з 1 квітня 2008 року і на момент здійснення виплат ( на 23.04.2008 р.) становив 525 гривень.
Суд вважає, що позивач повинен був отримати щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 525 грн. х 5 = 2625 гривень, фактично ним було отримано 100 гривень. Отже, відповідач зобов’язаний виплати на користь Павленка недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2525 гривень ( 2625 гривень – 100 гривень).
Відповідач наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України.
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду у лютому 2009 року. В ст. 99 КАС України передбачений річний строк звернення до суду. Виплата грошової допомоги на оздоровлення мала щорічний характер, тому про порушення свого права, якщо позивач вважав своє право порушеним, він міг дізнатися при виплаті допомоги за відповідний період. Незнання законодавства не є поважною причиною пропуску такого строку. Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з УПСЗН заборгованості по недоотриманій грошовій допомозі на оздоровлення за 2004 – 2007 роки не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 11, 69-72, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2004-2008 роки, задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації недоотриману суму грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2525 гривень на користь ОСОБА_1.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ясинуватський міськрайонний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ясинуватський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя