ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 год. 10 хв.                                                           м. Черкаси

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом від 19.12.2008р. до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними та стягнення  недоплаченої одноразової компенсації сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана  з Чорнобильською катастрофою у сумі 28714грн., тобто у розмірі 60 мінімальних  заробітних плат, яка склалась на момент втрати годувальника. В обґрунтування  позовних вимог позивач, з посиланням на  ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ, рішення  Конституційного Суду України від  09.07.2007р., вважає  що відповідачем порушено її право на отримання недоплаченої одноразової компенсації у  встановленому  законом розмірі, як сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана  з Чорнобильською катастрофою. Позивач  посилається на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ яким передбачено виплату компенсації у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60 мінімальних заробітних плат. Отже, на думку позивача, одноразова компенсація повинна становити 28714грн.  з врахуванням частково виплаченої компенсації в сумі 7586грн. Однак згідно   довідки Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат позивачеві виплачувалась одноразова компенсація у розмірі 7586 грн., замість 36300грн., тобто позивачеві не доплачено 28714грн.

                 Ухвалою суду від 23.02.2009р. залучено в якості відповідачів Управління праці та соціального захисту населення Соснівської районної у м.Черкаси ради та Черкаський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення.

                Позивач в судове засідання не з'явилась, проте надала до суду клопотання від 05.02.2009р. про підтримку позовних вимог та здійснення розгляду справи без її участі.      Представники Головного управління праці та соціального захисту населення та Управління праці та соціального захисту населення Соснівської районної у м.Черкаси ради до зали судового засідання  не з'явилися, але надали до суду заперечення від 24.02.2009р. № 91/11-09 та від 27.03.2009р. №1171/02-18 в якому з  посиланням на Закон України "Про державний бюджет України на 2007рік» та  Закон України № 10-рп від 22.05.2008р. «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», якими призупинялися норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначив, що вищевказаний вид виплат здійснюється в порядку  та  розмірах  встановлених Кабінетом Міністрів України. Тому за відсутності правових підстав  для застосування розрахункової величини  у  визначені   розмірів   допомоги зазначеної категорії громадян, позивачеві   для реалізації порушеного права необхідно звернутися до центральних органів  виконавчої  влади, а саме: Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України та Кабінет Міністрів України. В задоволенні позовних вимог просили відмовити.

        Представник Черкаського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат до суду не з'явився, заперечення на адміністративний позов не надав, хоча належним чином повідомлений про час та дату проведення судового засідання.

         На підставі ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в матеріалах справи доказів.    

        Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про  наявність підстав для  задоволення позову з огляду на наступне.

        З матеріалів справи вбачається, що позивач -ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження являється дружиною ОСОБА_1, який померІНФОРМАЦІЯ_1. згідно Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1від 07.05.2007р.(а.с.8) та відповідно посвідчення (Категорії 2) Серії НОМЕР_2 виданого Черкаською обласною державною адміністрацією, являвся учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Як вбачається з висновку обласної спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії від 12.11.2007р. №12928 смерть ОСОБА_1 пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС(а.с.10).

        На звернення позивача до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації щодо належної виплати одноразової компенсації, як сім'ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана  з Чорнобильською катастрофою  відповідачем зазначено в листі №1530/02 від 13.06.2008р. що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №649 від 20.04.2007р. «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та згідно з розпорядженням начальника Соснівського районного управління праці та соціального захисту населення призначена та виплачена компенсація в розмірі 7586грн. (а.с. 8).

       Позивач не погодився з відмовою Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та звернувся до суду за захистом порушеного права.

      Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 та № 562 від 12.07.2005 були передбачені розміри допомоги для зазначених категорії громадян, до яких належить позивач.

       Як свідчать фактичні обставини справи, позивачу за відповідні періоди здійснені виплати у значно менших розмірах, ніж було встановлено у законі, тобто було виплачено допомогу лише частково.

         Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         При вирішенні даного адміністративного спору суд враховує рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в якому були визначені такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) окремі положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", зокрема це стосується ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В пункті 4 Рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення, тобто є таким, що не потребує доказів при прийняті рішень для судів загальної юрисдикції при  розгляді ними позовів.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.  

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання  вищезазначених виплат основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання компенсації сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідкі аварії на Чорнобильській АЕС, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка являється членом сім'ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання одноразової компенсації по втраті годувальника у відповідному розмірі.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У запереченні відповідачі посилаються на  невірне визначення належного відповідача зі справи  та  безпідставно заперечують про його повноваження  у сфері  соціального захисту населення.

Відповідно до змісту Положення про управління праці та соціального захисту населення Соснівської районної у м.Черкаси ради, Управління здійснює соціальну політику у сфері соціального захисту населення і відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує надання адресної цільової  грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, а також сім'ям з дітьми; соціальної допомоги; призначає в установленому порядку компенсаційні виплати малозабезпеченим громадянам та особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно п.п.3.3 п.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 № 147 «Про затвердження Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат» (далі - Положення), головним завданням центру є здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат, тобто центр  забезпечує  реалізацію державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави; підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого і рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат; здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.

      З викладеного вбачається, що Управління праці та соціального захисту населення  виконкому Соснівської районної у м.Черкаси ради відповідальне за нарахування та перерахування Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат коштів для виплати одноразової допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат,  відповідальний безпосередньо за виплату таких коштів.

        Згідно  ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього  Кодексу. В адміністративних справах про  протиправність рішень, дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

        Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

         На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.03.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.04.2009р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатила судовий збір  в розмірі 3грн. 40коп. що підтверджується квитанцією №344.366.2 від 22.12.2008р.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

    Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Соснівської районної у м. Черкаси ради і Черкаського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, незаконними.

      Зобов'язати управління праці та  соціального захисту населення Соснівської районної у м. Черкаси ради і Черкаський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою одноразової компенсації на користь ОСОБА_1 як сім'ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

                 Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                                                    Т.В.Новікова

Повний текст постанови виготовлений 01.04.2009р.