копія
С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2011 р. Справа № 2a-1870/3136/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Савченка Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до В.о. прокурора Зарічного району міста Суми Мельника ОСОБА_2 та помічника прокурора Зарічного району міста Суми Воробєй ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення компенсації моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до в.о. прокурора Зарічного району м. Суми ОСОБА_4 та помічника прокурора Зарічного району м. Суми ОСОБА_5 (далі - відповідачі), в якому просить суд визнати бездіяльністю діяння відповідачів щодо не розгляду його звернення та зобов’язати відповідачів розглянути його звернення від 06.05.2011 року, прийняти за ним рішення, надавши письмову відповідь згідно з чинним законодавством, стягнути з відповідачів в рахунок компенсації моральної шкоди по 6800 грн. з кожного.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що своєю заявою в прокуратуру Зарічного району м. Суми від 06.05.2011 р. він просив застосувати заходи прокурорського реагування щодо незаконного призначення ОСОБА_6 на посаду заступника головного лікаря СМКЛ № 5 та притягнути головного лікаря ОСОБА_7 до відповідальності за корупційні дії. Проте в порушення вимог чинного законодавства відповідачі безпідставно направили вказане звернення за належністю в управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, чим порушили конституційні права позивача та вимоги Закону України «Про звернення громадян». Своїми протиправними діями відповідачі заподіяли позивачеві моральну шкоду, яку останній оцінює в 6800 грн. з кожного відповідача.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, заперечень та пояснень по суті позовних вимог не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 44).
Відповідач ОСОБА_5 надала суду письмові заперечення (а.с. 42), в яких зазначає, що відповідачем у справі повинна бути прокуратура Сумської області, оскільки звернення ОСОБА_1 вона вирішувала у зв’язку з виконанням своїх службових обов’язків.
У судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 43).
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено вивченням матеріалів справи, 06.05.2011 року позивач звернувся до прокуратури Зарічного району м. Суми з письмовим зверненням (а.с. 4), у якому виклав факти щодо незаконного, на його думку, призначення на посаду заступника головного лікаря СМКЛ № 5 ОСОБА_6 та наявності корупційних діянь у зв’язку з цим з боку головного лікаря ОСОБА_7 Також у зверненні містилося прохання провести розгляд звернення особисто, в першочерговому порядку і в присутності позивача.
Листом від 10.05.2011 року № 103-225-06 в.о. прокурора Зарічного району м. Суми ОСОБА_4 (виконавець ОСОБА_5В.) направив звернення ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» за належністю для вирішення відповідно до вимог чинного законодавства начальнику управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_8 (а.с. 5).
Листом від 20.05.2011 року № К-315/01-14 начальник вказаного управління ОСОБА_8 повідомила позивача про те, що оскільки вирішення викладених у його зверненні від 06.05.2011 р., яке надійшло з прокуратури Зарічного району м. Суми, питань не відноситься до компетенції управління, дане звернення в день отримання було направлено за належністю до Територіальної інспекції праці в Сумській області (а.с. 46).
Суд зазначає, що згідно з положеннями статті 3 Конституції України права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Згідно з приписами статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтю 15 вказаного Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право особисто викласти аргументи особі, що перевіряє заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
Згідно зі статтею 19 вказаного Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Спеціальним законом, який регламентує діяльність органів прокуратури, є Закон України «Про прокуратуру», статтею 1 якого передбачено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Згідно зі статтею 4 вказаного Закону, діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань: 1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень; 2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; 3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
Відповідно до приписів статті 12 Закону України «Про прокуратуру», прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Згідно зі статтею 19 вказаного Закону, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.
Аналізуючи положення вищевказаних правових норм, суд приходить до висновку, що відповідачами неправомірно, всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 12 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду, безпідставно направлено звернення позивача від 06.05.2011 року за належністю до управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради.
У зв’язку з викладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідачів щодо направлення звернення позивача від 06.05.2011 року за належністю та зобов’язання розглянути вказане звернення відповідно до вимог чинного законодавства підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 6800 грн. з кожного відповідача, то суд вважає вказані вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі – Постанова Пленуму), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з пунктом 4 зазначеної Постанови Пленуму, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів наявності заподіяної йому моральної шкоди, причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні. Зокрема, не надано доказів на підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, з чого він виходить, оцінюючи заподіяну шкоду в суму 6800 грн. з кожного відповідача.
У зв’язку з викладеним, підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації моральної шкоди не вбачається.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до в.о. прокурора Зарічного району міста Суми Мельника ОСОБА_2 та помічника прокурора Зарічного району міста Суми Воробєй ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення компенсації моральної шкоди – задовольнити частково.
Визнати протиправними дії відповідачів щодо направлення 10.05.2011 року на розгляд за належністю начальнику управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_8 звернення позивача від 06.05.2011 року.
Зобов"язати відповідачів провести розгляд звернення позивача від 06.05.2011 року у відповідності до вимог чинного законодавства України та надати позивачеві письмову відповідь за наслідками розгляду звернення.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення компенсації моральної шкоди - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя (підпис) Д.М. Савченко
З оригіналом згідно
Суддя Д.М. Савченко
Повний текст постанови складено 17.10.2011 року.