копія
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2011 р. Справа № 2a-1870/5803/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бадюков Ю.В.
за участю секретаря судового засідання - Шевець Ю.П.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Відділу Державної виконавчої служби Лебединського районного управління юстиції третя особа - ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії ,-
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі по тексту позивач, ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Лебединського районного управління юстиції (далі по тексту – Відповідач, ВДВС Лебединського РУЮ), третя особа - ОСОБА_3 (далі – третя особа, ОСОБА_3М.) про визнання протиправними дії ВДВС Лебединського РУЮ щодо накладення арешту на нежитлову будівлю за адресою: м. Лебедин, вул. Сумська, буд. 109 щодо якої встановлено іпотеку ПАТ "УкрСиббанк", зобов'язання відповідача виключити запис № 9208249, зареєстрований 03.11.2009 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про накладення арешту на нерухоме майно, що знаходить за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Сумська, буд. 109 та належить ОСОБА_3.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що між ним та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 11169231000 від 15.06.2007 р. було укладено договір іпотеки № 10270 від 15.06.2007 р. та відповідно до умов останнього позивачу було передано в іпотеку нерухоме майно: нежитлову будівлю, що знаходиться по вул. Сумська, 109 у м. Лебедин Сумської області та земельну ділянку за цією ж адресою, що належать ОСОБА_3
08.12.2009 року вищевказану іпотеку було зареєстровано про що внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
08.08.2011 року позивач отримав витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, в якому під записом №6 зареєстровано арешт нерухомого майна від 03.11.2009 року № 9208249, а саме нежитлової будівлі, що знаходиться по вул. Сумська, 109 у м. Лебедин Сумської області відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №524745 від 02.11.2009 р. відділу Державної виконавчої служби Лебединського районного управління юстиції.
Вважає дії відповідача з накладення арешту незаконними через те, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №524745 від 02.11.2009 р. винесена, а дане обтяження, що зареєстровано 03.11.2009 року, вчинені після укладення між ним та ОСОБА_3 договору іпотеки № 10270 від 15.06.2007 р. згідно з яким позивачу було передано в іпотеку нерухоме майно: нежитлову будівлю, що знаходиться по вул. Сумська, 109 у м. Лебедин Сумської області і незалежно від того, що відповідачем обтяження вищевказаного майна у вигляді його арешту зареєстровано раніше ніж іпотека позивача на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», а тому відповідачем порушено ч. 2 ст. 62-1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в письмових запереченнях та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив у повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позовних вимог через те, що позивачем не доведено протиправності його дій, арешт на нежитлову будівлю, що знаходиться по вул. Сумська, 109 у м. Лебедин Сумської області та оголошення заборони на її відчуження було накладено згідно з постановою АА №524745 від 02.11.2009 р. відділу Державної виконавчої служби Лебединського районного управління юстиції на виконання ухвали Лебединського районного суду Сумської області від 13.10.2009 року про забезпечення позову по справі № 2-831/09 й 03.11.2009 року дане обтяження було зареєстровано у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. Відповідач вважає, що діяв у на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також відповідач має пріоритетне право вимоги на приміщення магазину по вул. Сумська, 109 у м. Лебедин Сумської області, оскільки запис ним до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна внесено раніше – 03.11.2009 р., а позивачем пізніше – 08.12.2009 р.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи в повному обсязі, суд встановив наступне.
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 11169231000 від 15.06.2007 р., згідно з яким ОСОБА_3 позивачем було надано кредит в сумі 250000, 00 грн. (а.с. 8-11), було укладено договір іпотеки № 10270 від 15.06.2007 р. (а.с. 12-13).
Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_3 позивачу було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 288, 4 кв.м., що знаходиться по вул. Сумська, 109 у м. Лебедин Сумської області та земельну ділянку загальною площею 0, 1129 кв.м. за цією ж адресою.
Лише 08.12.2009 року вищевказану іпотеку позивачем було зареєстровано про що було внесено запис №7 до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо заборони відчуження нежитлової будівлі загальною площею 288, 4 кв.м., що знаходиться по вул. Сумська, 109 у м. Лебедин Сумської області та запис №8 щодо заборони відчуження земельної ділянки за цією ж адресою, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 08.08.2011 року (а.с. 17-19).
13.10.2009 року Лебединським районним судом Сумської області було винесено ухвалу про забезпечення позову по справі № 2-831/09. Відповідно до резолютивної частини цієї ухвали судом було накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_4 та його дружині ОСОБА_3, а саме: житловий будинок по вул. Сумська, 81 в м. Лебедин Сумської області; приміщення магазину по вул. Сумська, 109 в м. Лебедин Сумської області, а також на грошові кошти, що належать ОСОБА_4 і знаходяться на його поточних та депозитних рахунках у банківських установах (а.с. 39).
02.11.2009 року на виконання ухвали Лебединського районного суду Сумської області про забезпечення позову по справі № 2-831/09 від 13.10.2009 року державним виконавцем ВДВС Лебединського РУЮ було винесено постанову серії АА № 542745 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 40).
Згідно копії витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна під записом №6 зареєстровано арешт нерухомого майна від 03.11.2009 року № 9208249, а саме нежитлової будівлі, що знаходиться по вул. Сумська, 109 у м. Лебедин Сумської області відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №524745 від 02.11.2009 р. відділу Державної виконавчої служби Лебединського районного управління юстиції (а.с. 17-19).
Даючи правову оцінку діям державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Лебединського районного управління юстиції суд виходить з наступного.
Підставою для винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №524745 від 02.11.2009 р. є ухвала Лебединського районного суду Сумської області про забезпечення позову по справі № 2-831/09 від 13.10.2009 року.
Відповідно до ч. 9 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Верховний Суд України у своєму листі від 04.07.2007 р. "Щодо застосування цивільного процесуального законодавства, пов'язаного із зверненням судових рішень до виконання" вказав, що рішення суду, що набрали законної сили або у яких допущено судом негайне виконання, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України, ст. 14 КАС України, ст. 11 Закону України "Про судоустрій України"). Крім рішень підлягають примусовому виконанню й ухвали суду у випадках, передбачених законом (ч. 3 ст. 210 ЦПК України), які за змістом характеризуються реалізованістю і вимагають примусового виконання, зокрема про забезпечення позову (ч. 9 ст. 153 ЦПК України); про привід свідка (ч. 3 ст. 94 ЦПК України); про поворот виконання (ст. 380 ЦПК України) тощо.
Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р, № 606-XIV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту – Закон № 606-XIV) передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).
Відповідно до п. 2. ч. 2 ст. 3 Закону № 606-XIV відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.
Пунктом 3 ч. 6 ст. 55 Закону № 606-XIV та п. 5.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджену наказом Мінюсту України від 15.12.1999 р. № 74/5 (зі змінами та доповненнями, далі по тексту – Інструкція № 74/5) визначено, що арешт застосовується, зокрема, при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Згідно із абзацом 4 п. 5.6.2. Інструкції № 74/5 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Абзацом 10 п. 5.6.2. Інструкції № 74/5 передбачено, що державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання, на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Посилання позивача на те, що вчинення відповідачем дії щодо арешту (накладення обтяження) та внесенні запису про це до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна є незаконними, оскільки протирічать ч. 2 ст. 62-1 Закону № 606-XIV та порушують їхні права, як іпотекодержателя не приймаються судом до уваги з наступного.
Як вбачається з наведеного вище норм та приписів Цивільного процесуального кодексу України, Закону № 606-XIV, Інструкції № 74/5 відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Частина 2 ст. 62-1 Закону № 606-XIV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлювала, що на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати". Проте, ця норма не забороняє державному виконавцю вчиняти дії щодо накладення арешту на майно боржника за судовими рішеннями незалежно від наявності чи відсутності будь-яких інших обтяжень в тому числі й іпотек на одне і те саме майно та надіслання постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження до органів нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для реєстрації заборон.
Крім того, відносини, що склалися між позивачем та ОСОБА_3 не регулюються Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
Стаття 62-1 Закону № 606-XIV регулювала питання звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса або за рішенням суду, а не відносини, що регулюють дії державного виконавця з приводу виконання судових рішень щодо накладення арешту та надіслання постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження до органів нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для реєстрації заборон.
Крім того, стаття 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 р. № 898-IV (далі по тексту – Закон № 898-IV) визначає поняття пріоритету, це - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно. Згідно цієї ж статті вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного и того ж нерухомого майна.
Частина 6 ст. 3 Закону № 898-IV встановлює, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Згідно з ч. 7 ст. 3 Закон № 898-IV пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Доказів скасування ухвали Лебединського районного суду Сумської області про забезпечення позову по справі № 2-831/09 від 13.10.2009 року на підставі якої державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №524745 від 02.11.2009 р. чи скасування вжитих судом заходів по забезпеченню позову позивачем не надано.
Таким чином, позивачем не наведено підстав, які б свідчили про протиправність дії відповідача щодо накладення арешту на нежитлову будівлю, що знаходиться по вул. Сумська, 109 у м. Лебедин Сумської області.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно визнання протиправними дії ВДВС Лебединського РУЮ щодо накладення арешту на нежитлову будівлю за адресою: м. Лебедин, вул. Сумська, буд. 109 щодо якої встановлено іпотеку ПАТ "УкрСиббанк" та зобов'язання відповідача виключити запис № 9208249, зареєстрований 03.11.2009 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про накладення арешту на нерухоме майно, що знаходить за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Сумська, буд. 109 та належить ОСОБА_3 Миколаївніне не обґрунтовані, не підтверджуються матеріалами справи, спростовані відповідачем, а відтак не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Відділу Державної виконавчої служби Лебединського районного управління юстиції третя особа - ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії – відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Ю.В. Бадюков
З оригіналом згідно
Суддя Ю.В. Бадюков