Справа № 2-а-1340/11

2011 р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2011

          Іллінецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Мотрука М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданнів в м. Іллінці в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області, в якому вказав, що він є "дитиною війни", відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, розміри виплачених йому відповідачем коштів щомісячної державної соціальної допомоги за період із 1 січня 2007 року по 31 грудня 2010 року не відповідають таким вимогам чинного законодавства України. При здійсненні виплат у вказаний період відповідач керувався відповідними нормами законів України про бюджети на відповідні роки, якими обмежувались такі виплати, однак при цьому не врахував рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, за якими такі обмеження були визнані неконституційними.

Позивач просить суд стягнути із відповідача на свою користь недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни.

Суд, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних мотивів.

Як встановлено судом, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією його пенсійного посвідчення. Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 цього Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд вважає, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у період 2010 році мав право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлений не розмір мінімальної пенсії, з якого обчислюється доплата особам, які мають статус "дитини війни", а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою встановлюється розмір такої доплати у відповідності до 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до положень ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України. Тому розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Крім того, згідно ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Виходячи із приписів ч.2 ст.152 Конституції України, дати ухвалення рішень Конституційним Судом України та моменту звернення позивача до суду із цим позовом, суд вважає доведеним обов'язок відповідача нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в 2010 році.

Розмір мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні визначений лише ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плата та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України " Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетним програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Тому, на підставі наведеного, суд приходить до висновку, що у позивача протягом 2010 року було право на здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.ст. 81, 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в яких зазначено, що органами, які призначають пенсії, здійснюють їх перерахунок та оформлюють документи для їх виплати є органи Пенсійного фонду України.

Своєчасна невиплата позивачу щомісячного державного соціального підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є противоправною бездіяльністю відповідача і така, що суперечить Конституції України та Законам України.

Крім того, що відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії не може бути підставою для невиконання Пенсійним фондом своїх зобов'язань, встановлених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 3, 4 ч.1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У 2010 році дія вказаної норми закону не зупинялась, тому за цей час позивач мав право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у повному розмірі.

Відповідно до ч.2 ст. 5, ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" обов'язки щодо нарахування, та виплати пенсій, покладаються на Пенсійний фонд України та його територіальні органи. Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Отже, Пенсійний фонд України та його територіальні органи, зокрема управління Пенсійного фонду України є відповідачами у даній категорії справ.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями щодо здійснення нарахування, виплати, перерахунку пенсій та інших виплат, перевірки наданих позивачем розрахунків, та не може встановлювати та стягувати конкретні суми соціальних виплат.

Враховуючи наведене, розглядаючи справу в порядку адміністративного судочинства, з метою захисту порушеного права позивача суд, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень до здійснення певних дій, а в даному випадку нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для його поновлення. З матеріалів справи вбачається, що позивач не навів жодних поважних причин пропуску строку. Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду, за висновком суду відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.

В зв’язку з тим, що позивач звернувся до суду 12 квітня 2011 року, а провадження у справі було відкрите в межах всього періоду пред’явленої позивачем вимоги, прохання позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності відсутнє, підстав для його поновлення немає, то в задоволенні позовних вимог за період, що знаходиться за межами встановленого ст.99 КАС України строку, тобто за період з 1 січня 2007 року по 12 жовтня 2010 року слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З огляду на такий припис, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача виплачувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, відповідно до наведених норм чинного законодавства України і надалі до припинення такого права.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 КАС України, суд визнає необхідним звернути цю прийняту в порядку скороченого провадження постанову до негайного виконання в частині стягнення із відповідача на користь позивача всієї суми боргу по виплаті недоплаченої державної соціальної допомоги, як дитині війни, за весь вказаний минулий період задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд, визнає необхідним відновити порушене право позивача шляхом зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу надбавку, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період часу із 12 жовтня 2010 року по 12 квітня 2011 року і по день припинення такого права. При цьому перерахунок конкретних сум такої недоплаченої позивачу допомоги має бути проведений відповідачем, оскільки це не входить до компетенції адміністративного суду.

Понесені позивачем судові витрати по справі слід стягнути на його користь за рахунок Державного бюджету України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 48, 55, 152 Конституції України, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, ст.ст.158 - 163, 183-2, 256 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Іллінецькому районі Вінницької області провести перерахунок належних ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, виплат, згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 12 жовтня 2010 року по 12 квітня 2011року з урахуванням проведених виплат, по день припинення такого права.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову звернути до негайного виконання.

Копії цієї постанови невідкладно направити сторонам.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1 гривню 70 копійок понесених судових витрат по справі.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя: