Апеляційний суд Тернопільської області

м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14а, 46006, (0352) 52-41-64

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Гірського Б.О., Бахметової В.Х.

при секретарі - Танцюрі О.В. з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя і визнання права власності на Уг частини квартири та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18.06.2010 року відмовлено у задоволенні пред'явлених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині, що стосується її позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити пред'явлені нею вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначила, що суд першої інстанції неправомірно відмовив їй у задоволенні позову, оскільки за час шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 ними була придбана квартира по вул. В. Великого, 7/136 в м. Тернополі, яка є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу між ними в рівних частках.

Відповідач ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив та вказав, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні пред'явленого позивачкою ОСОБА_1 позову про поділ даної квартири, як майна подружжя, оскільки вона була придбана за кошти, які належали йому особисто.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.08.2003 року по 06.10.2009 року.

29.10.2003 року ОСОБА_2 придбав на своє ім'я квартиру по вул,ОСОБА_3, 7/136 в м. Тернополі і став її титульним власником.

В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частини вищезазначеної квартири, посилаючись на ст. 60 СК України та зазначаючи, що дане майно придбане нею та відповідачем за час шлюбу за 109080 грн., тому належить їм на праві спільної сумісної власності і при поділі їх частки є рівними.

Відповідно до роз'яснень, даних в п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання...

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто...

Відповідач заперечуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказав, що дана квартира, була придбана через два з половиною місяці після укладення між ними шлюбу за кошти, які не були ними спільно нажиті, а які він особисто заробив протягом 2000-2002 року, перебуваючи на легальній роботі в Ірландії, про що представив суду належні письмові докази, відповідно до вимог ст.ст. 58, 60 ЦПК УКраїни.

Крім того, зазначив, що відповідачка не мала будь-яких доходів, які могли б бути використані на придбання квартири, оскільки навчалася на третьому курсі денного навчання в Тернопільському експериментальному інституті педагогічної освіти.

Позивачка доводи відповідача про використання ним для покупки квартири особисто зароблених коштів не заперечила, чим підтвердила неможливість придбання такого майна за спільно нажиті час шлюбу кошти, лише вказувала на недостатність зароблених ним коштів для купівлі квартири та грошову допомогу при покупці з боку її матері, не представивши суду жодних про це належних доказів, відповідно до вищезазначених норм ЦПК.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення прийшов до вірного переконання про те, що за два з половиною місяці подружнього життя сторони не нажили коштів, достатніх для покупки спірної квартири, тому обґрунтовано відмовив у поділі даної квартири, як майна подружжя, що відповідає нормам, як СК України, так і діючого на час виникнення спірних правовідносин КпШС України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18.06.2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий: підпис

Судді: два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Тернопільської області ОСОБА_4