№2-а-854/09р.
ПОСТАНОВА
іменем України
19 березня 2009 року Бершадський районний суд
Вінницької області
В складі головуючого судді Гуцола В.І.
при секретарі Терлецькій О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Бершадь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Бершадської райдержадміністрації про визнання протиправними дій та стягнення недоплаченої грошової допомоги,
встановив:
В липні 2007 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Бершадської райдержадміністрації про визнання протиправними дій та стягнення недоплаченої грошової допомоги з тих підстав, що як стверджує, на неї розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», вона є членом сім’ї загиблого ветерана війни, про що свідчить відповідне посвідчення і має право на отримання щорічної до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги.
Незважаючи на це та без урахування розмірів мінімальної пенсії, яка встановлювались на 2004-2006 рік, відповідач з посиланням на Закони України «Про державний бюджет» на відповідні роки виплатив одноразову допомогу в різних розмірах.
Законом України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІУ розмір мінімальної пенсії за віком в 2004 році визначений - 92.45 грн., Законом України від 23.12.2004 року № 2291-ІУ "Про внесення змін до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України від 25.03.2005 року № 2505-ІУ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" мінімальна пенсія за віком у 2005 році встановлена у розмірі 332 грн. Відповідно до Закону України від 20.12.2005 року № 3235-ІУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік" у 2006 році мінімальна пенсія за віком складала: з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року - 350 грн., з 01.04.2006 року по 30.09.2006 року - 359 грн. та з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року - 366 грн..
Таким чином позивач вважає, що недоплачена сума щорічної разової грошової допомоги, як члену сім’ї загиблого ветерана війни (дружині померлого ІВВ) за 2004-2006 роки становить 3592 грн. 25 коп.
У зв’язку з цим позивач просить визнати дії відповідача по недоплаті разової грошової допомоги в передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протиправними та стягнути з відповідача на її користь недоплачену частину цієї допомоги за 2004-2006 роки.
Позивач надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Відповідач надав суду заяву про слухання справи у його відсутність, просить відмовити в позові за пропуском строку позовної давності.
У відповідності до ч.3 ст.122 КАС України суд ухвалив проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши всі матеріали справи та оцінивши всі докази у їх сукупності, дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Позивач є членом сім’ї загиблого ветерана війни, про що свідчить посвідчення серії Г № 194554 управління праці та соціального захисту Бершадської райдержадміністрації.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач має право на отримання щорічної до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Згідно наданої відповідачем довідки, щорічна разова грошова допомога до 5 травня позивачу виплачувалась 2004, 2005, 2006 року в слідуючих розмірах: в 2004 році – 65 грн.; в 2005 році -130 грн.; в 2006 році - 130 грн, як дружині загиблого ветерана війни.
На протязі 1995-2006 років в ОСОБА_3 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" неодноразово вносилися зміни, неодноразово дія певних статей цього Закону призупинялась ОСОБА_3 України "Про державний бюджет України". У зв'язку із зупиненням дії статей, котрі визначали розмір разової грошової допомоги до 5 травня, ОСОБА_3 України "Про державний бюджет України" встановлювались певні розміри щорічної разової грошової допомоги на відповідні роки.
Тобто, у 2004-2006 роках дії статей Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" взагалі не передбачалась виплата щорічної грошової допомоги, оскільки ці виплати були зупинені ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет" на ці роки.
Отже, виплата щорічної грошової допомоги, як і її розмір, який підлягав виплаті позивачу, було встановлено не Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України" на 2004-2006 роки.
Отримання позивачем щорічної разової допомоги у розмірах, встановлених ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України" підтверджується наданими доказами та ніким не заперечується. Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно п.п. 3,4 ст. 22 Бюджетного Кодексу України управління праці та соціального захисту населення, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.
Статтею 23 Бюджетного Кодексу України передбачено, що управління праці та соціального захисту населення може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом України про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.
Відповідачем у 2004, 2005 та 2006 роках щорічна разова грошова допомога була виплачена позивачу в повному обсязі в межах сум, встановлених ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки.
У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 1.12.2004 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ст. 44 Закону України "Про державний бюджет на 2004 рік", згідно з п. З цього рішення визнані неконституційними положення втрачають чинність з дня ухваленням Конституційним Судом рішення. Згідно зі ст.74 Закону України "Про Конституційний Суд України" суд може вказати на преюдиціальність свого рішення. Такого в рішенні від 1.12.2004 р. немає.
Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 1 вересня 2005 року. До набрання чинності зазначеного Кодексу позивач мав би звертатися до суду за правилами Глави 31-А Цивільно-процесуального Кодексу України (в ред.1963 р.), статтею 248-5 якого передбачено двомісячний строк звернення до суду з моменту встановлення порушеного права.
Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який встановлено з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто позивач повинен був звернутися до суду на протязі року після недоотримання разової допомоги в повному обсязі - до 5 травня наступного року.
У відповідності до ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Таким чином з урахуванням того, що відповідач наполягає на застосуванні ст.100 КАС України з підстав, наведених в ст. 99 КАС України, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог за період з 2004 по 2006 роки. Також суд вважає, що відповідач, здійснюючи виплату щорічної разової грошової допомоги в 2004, 2005 та 2006 роках у відповідності до розмірів, встановлених ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України" на ці роки, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений діючими на час здійснення виплат ОСОБА_3 України.
Положення ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо виплати разової щорічної грошової допомоги не діяли протягом 2004, 2005, 2006 років у зв'язку із змінами, внесеними у зазначений ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України" на 2004-2006 роки, тому суд дійшов до висновку про правильне застосування відповідачем норм матеріального права. З урахуванням наведеного, суд вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача будь-яких прав, свобод та інтересів позивача не порушено. Відповідач діяв на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючими ОСОБА_3 України.
На підставі наведеного, ч.2 ст.95 Конституції України, п.п.3, 4 ст. 22, ст. 23 Бюджетного Кодексу України, ч.2 ст. 99, ст.ст. 10, 11, 71, 90, 100, 122, 128, 158-163, 167, 186, 254, 255, 257 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в :
В позові ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправними дій та стягнення недоплаченої грошової допомоги до 5 травня 2004-2006 років відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України шляхом подання апеляційної скарги в строк, передбачений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження . Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ