ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 р. | № 40/515 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “УкрСпецРеклама”, м. Донецьк,
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2006
зі справи № 40/515
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “УкрСпецРеклама” (далі –Товариство)
до Донецької обласної організації Партії Зелених України (далі –Організація), м. Донецьк,
про стягнення 2 089 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Організації шкоди у вигляді несплати 2 089 грн. за надання рекламних послуг, заподіяної неправомірними діями посадової особи відповідача (громадянином Осолінкером М.С.).
До прийняття місцевим судом рішення зі справи позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог до 1 789 грн., що мотивував надходженням від Осолінкера М.С. плати за послуги в сумі 300 грн.
Рішенням названого суду від 31.01.2006 (суддя Підченко Ю.О.) провадження у справі в частині стягнення 300 грн. припинено, а в частині стягнення 1 789 грн. позов задоволено. Прийняте судове рішення мотивовано заподіянням відповідачем шкоди позивачеві.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2006 (колегія суддів у складі: Скакун О.А. –головуючий, судді Колядко Т.М., Мирошниченко С.В.) рішення місцевого суду від 31.01.2006 скасовано та в позові відмовлено. Постанову суду мотивовано відсутністю вини Організації у заподіянні шкоди позивачеві та відсутністю причинного зв’язку між діями відповідача і шкодою, яку заподіяно Товариству.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову апеляційного суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення місцевого суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом встановлено, що:
- у червні 2005 року позивач за прямою вказівкою голови Донецької обласної організації Партії Зелених України, який на той час обіймав посаду й начальника Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів, провів рекламну кампанію в інтересах відповідача без попередньої оплати;
- послуги з розміщення реклами відповідачем не оплачені;
- постановою Ленінського районного суду дії голови Донецької обласної організації Партії Зелених України щодо безоплатного розміщення реклами визнано корупційними;
- після подання позову відповідачем відшкодовано позивачеві 300 грн.
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- рекламні послуги Товариство надало на звернення начальника Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів Осолінкера М.С., який водночас обіймав й посаду голови Донецької обласної організації Партії Зелених України;
- договірні відносини між Товариством і Організацією з приводу надання рекламних послуг відсутні;
- листами від 20.09.2005 № 1/183 та від 18.10.2005 № 1/195 Товариство просило Організацію самостійно сплатити вартість наданих рекламних послуг;
- 300 грн. за надані послуги сплачено особисто громадянином Осолінкером М.С., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 04.01.2006 (а.с. 48);
- до відповідальності за корупційне діяння Осолінкер М.С. притягався як керівник Головного управління по захисту прав споживачів Донецької області та державний службовець, а не як керівник Донецької обласної організації Партії Зелених України.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність підстав для відшкодування Організацією Товариству позадоговірних збитків (шкоди).
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.
Згідно з статтею 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.
Водночас для притягнення до відповідальності за заподіяння шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Судом апеляційної інстанції, на відміну від місцевого суду, на підставі аналізу та оцінки поданих сторонами доказів встановлено та скаржником не спростовано, що:
- позивачем надано послуги з реклами на звернення громадянина Осолінкера М.С. саме як керівника Головного управління по захисту прав споживачів Донецької області (враховуючи його службове становище та повноваження);
- до відповідальності за корупційне діяння Осолінкер М.С. Ленінським районним судом притягався саме як державний службовець - керівник Головного управління по захисту прав споживачів Донецької області;
- надані послуги також частково сплатив особисто Осолінкер М.С.
Доказів того, що громадянин Осолінкер М.С. діяв, виконуючи службові (трудові) обов’язки голови Організації або від її імені, чи на виконання її доручення попередніми судовими інстанціями не встановлено. Водночас статті 1166, 1172 ЦК України не містять підстав для покладення на юридичну особу відповідальності за дії особи фізичної осіб, які хоча б й вчинено в інтересах (об’єктивно) юридичної особи, але за відсутності ознак, прямо зазначених у статті 1172 ЦК України.
Отже, визнання апеляційним судом того факту, що надання позивачем послуг знаходиться у причинному зв’язку з діями керівника Головного управління по захисту прав споживачів Донецької області, а не голови Донецької обласної організації Партії Зелених України, призвело до правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову стосовно Організації.
Твердження скаржника щодо неналежного оформлення апеляційної скарги спростовується оцінкою цих доводів апеляційним судом, який дійшов висновку про відповідність апеляційної скарги приписам статті 94 ГПК України.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо фактичних обставин справи та стосуються оцінки доказів зі справи, тоді як касаційна інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2006 зі справи № 40/515 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “УкрСпецРеклама” –без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов