ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 р. | № 33/427 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Слов’янського міського центру зайнятості, м. Слов’янськ Донецької області,
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006
зі справи № 33/427
за позовом Слов’янського міського центру зайнятості (далі –Центр зайнятості)
до товариства з обмеженою відповідальністю “Алвіга” (далі – Товариство), м. Слов’янськ Донецької області,
про розірвання договору та стягнення 5 525,73 грн.,
за участю представників сторін:
позивача –Рясько Л.В.,
відповідача –не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
Центр зайнятості звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про розірвання договору від 28.05.2004 № 42 щодо надання підприємству дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та стягнення отриманої дотації у сумі 5525,73 грн. на підставі статей 651, 653, 1166 Цивільного кодексу України.
Рішенням названого суду від 23.02.2006 (суддя Новікова Р.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006 (колегія суддів у складі: Кондратьєва С.І. –головуючий суддя, судді Старовойтова Г.Я., Українська Р.М.), у задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано відсутністю підстав для розірвання зазначеного договору та повернення отриманої дотації.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Центр зайнятості просить постанову апеляційного господарського суду скасувати через неправильне застосування ним норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову апеляційного суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 28.05.2004 Центром зайнятості та Товариством на строк до 27.05.2006 укладено договір щодо надання підприємству дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних (далі –Договір);
- предметом Договору є надання відповідачеві дотації для створення робочого місця для працевлаштування безробітного Хохлова В.В. за направленням державної служби зайнятості;
- згідно з пунктом 1 Договору дотація надається на покриття витрат з заробітної плати прийнятого на додаткове робоче місце безробітного;
- відповідно до підпунктів 2.1.1-2.1.3 Договору Товариство зобов’язалося: створити додаткове робоче місце та працевлаштувати на нього безробітного за направленням державної служби зайнятості; не розривати трудовий договір з працевлаштованою особою через скорочення чисельності або штату працівників протягом 2 років з дати прийняття на роботу; виконувати щодо працевлаштованого безробітного вимоги законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору;
- пунктом 3.2 Договору передбачено, що в разі безпідставного порушення умов його підпунктів 2.1.1-2.1.3 відповідач протягом 10 календарних днів з моменту виявлення порушення в повному обсязі відшкодовує надану дотацію з урахуванням індексу;
- в подальшому до розділу 2 Договору вносилися зміни від 01.10.2004 та від 01.11.2004 щодо обсягу прав та обов’язків сторін;
- відповідно до корінця направлення на працевлаштування з наданням дотації від 20.05.2004 № 537040519008001 до Товариства направлено Хохлова В.В.;
- наказом від 20.05.2004 № 4 “Про прийом на роботу” зазначену особу прийнято на посаду заступника директора Товариства з окладом 500 грн. на місяць, починаючи з 28.05.2004;
- платіжними дорученнями від 19.07.2004 № 3648, від 23.07.2004 № 3794, від 09.09.2004 № 4478, 26.10.2004 № 5195, від 04.11.2004 № 5320, від 04.11.2004 №5324, від 05.01.2005 № 5728, від 08.02.2005 № 5960, від 15.03.2005 № 196 на адресу відповідача перераховано 5 525,73 грн. за період з травня 2004 по січень 2005 (а.с. 41 –45);
- заробітна плата Хохлову В.В. сплачувалася кожен місяць;
- правоохоронні органи не виявили фактів зловживань з боку посадових осіб відповідача, відносно яких Слов’янським міським відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області порушувалася кримінальна справа за ознаками частини першої статті 222 Кримінального кодексу України (шахрайство з фінансовими ресурсами), яку припинено на підставі пункту 2 статті 6 цього ж Кодексу (за відсутністю складу злочину.
Причиною даного спору є питання щодо наявності правових підстав для розірвання Договору та стягнення на користь позивача суми отриманої Товариством дотації.
Проте поза увагою попередніх судових інстанцій залишилося те, що відповідно до підпункту 2.2.3 Договору платником за ним є Краматорський міський центр зайнятості і саме Краматорський міський центр зайнятості є платником за платіжними дорученнями від 19.07.2004 № 3648, від 23.07.2004 № 3794, від 09.09.2004 № 4478. Сума коштів, сплачена за цими дорученнями, входить до предмету даного позову.
Водночас правовий статус Краматорського міського центру зайнятості, прав і обов’язків якого безпосередньо стосується даний спір, попередніми судовими інстанціями не досліджено і питання про його залучення до участі у справі не розглянуто, що є порушенням приписів статті 27 ГПК України.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
До того ж рішення попередніх судових інстанцій зі справи не відповідають приписам пункту 3 частини першої статті 84 та пункту 7 частини другої статті 105 ГПК України в частині необхідності дослідження кожного з наведених позивачем фактів порушення Товариством встановленого порядку виплати заробітної плати Хохлову В.В. і отримання відповідної дотації.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене судові рішення зі справи підлягають скасуванню, а справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно вирішити питання про залучення до участі у справі Краматорського міського центру зайнятості, повно дослідити фактичні обставини справи, дати їм та всім доводам сторін належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Слов’янського міського центру зайнятості задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 23.02.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006 зі справи № 33/427 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов