№22-ц-2186\09 Головуючий 1 інстанції
категорія: право власності Андрущенко Н.М.
Доповідач-Гальянова І.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2009 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді : Міненкової Н.О.
суддів: Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.
при секретарі: Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1, в особі свого представника ОСОБА_2, на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної акціонерної компанії „Харківобленерго”, ОСОБА_3, ОСОБА_4 треті особи у справі : Комунальне підприємство „Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, Опікунська рада виконавчого комітету Червонозаводської районної ради міста Харкова про визнання незаконним розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та анулювання державної реєстрації квартири ,-
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2008 року позивач, в особі свого представника, звернувся у суд з позовом, в якому на підставі ст.ст. 8. 26, 55, 124 Конституції України, ст.ст.16, 391 ЦК України, ст.8 Закону України „ Про приватизацію державного житлового фонду ” ,просив визнати незаконним та скасувати розпорядження державної акціонерної енергетичної компанії „Харківобленерно ”( далі ДАЕК „Харківобленерго”) від 28.09.1998 року, визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане органом приватизації житлового фонду ДАЕК „Харківобленерго” від 28.09.1998 року та зобов”язати КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації” анулювати державну реєстрацію квартири анулювати реєстрацію квартири АДРЕСА_1
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він з 12.10.2007 року, є власником 9\10 часток нежитлових приміщень адміністративної будівлі, площа яких складає 934,5 кв.м. та яка знаходиться за вказаною вище адресою.
На підставі розпорядження №1 органу приватизації житлового фонду ДАЕК „Харківобленерго” від 28.09.1998 року, відповідачам 29.09.1998 року видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на квартиру № 1, що знаходиться в зазначеному вище приміщенні та в цей же день КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації” здійснено державну реєстрацію цієї квартири.
Вважає , що приватизація зазначеної квартири проведена з порушенням вимог частин 1 та 2 статті 2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” , а саме: знаходиться на території підприємства і не могла бути приватизованою . Зазначає при цьому, що виконання розпорядження № 1 про приватизацію зазначеної квартири призвело до створення йому перешкоди з утримання та використання нежитлових приміщень, оскільки наявність у нежитловій будівлі житла не дозволяє забезпечити її необхідними комунальними послугами.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач, в особі свого представника підтримав позовні вимоги з зазначених вище підстав.
Відповідачі в судовому засіданні суду першої інстанції позов не визнали, посилаючись на законність приватизації зазначеної вище квартири.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2009 року в задоволенні позовних вимог позивачеві, відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, в особі свого представника, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвали нове рішення, задовольнивши його позивні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Наводить ті ж доводи, що і в суді першої інстанції.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу, без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з”явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Відмовляючи позивачеві в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні приватизації зазначеної вище квартири, відповідачами не були порушені обмеження щодо її приватизації , встановлені п.2 ст. 2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, а також з того, що вказана приватизація не порушує прав позивача щодо забезпечення нежитлових приміщень комунальними послугами.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та позивачем не спростовано, що він став власником частини нежитлових приміщень , розташованих в будинку 2 по провулку Кузнечному у м. Харкова на підставі договорів їх купівлі-продажу від 12.10.2007 року, а не будинку в цілому (а.с.6-9).
На час укладення позивачем вказаних договорів купівлі-продажу нерухомого майна , ще з 29.09.1998 року, тобто більш ніж за дев”ять років до того моменту, як позивач став власником зазначених вище нежитлових приміщень в будинку 2 по пров. Кузнечному м. Харкова , власниками спірної квартири в цьому будинку, є відповідачі у справі .
Такої власності відповідачі ОСОБА_4 набули у зв”язку з проведенням ДАЕК „Харківаоленерго” 28.09.1998 року приватизації квартири №1, розташованої за вказаною адресою ( а.с.5) та яка знаходилась у користуванні ще з 1920 року на умовах її найму.
Зазначене підтверджується архівною довідкою державного архіву Харківської області від 14.02.1996 року щодо знаходження на 4-му поверху квартир ОСОБА_5. та ОСОБА_6. станом на 20.11.1920 року та рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29 08.1990 року, згідно до якого позовні вимоги ОСОБА_5ОСОБА_7 та ОСОБА_4. до підприємства „Харківенергоналадка ” про зміну договору найму на жиле приміщення ,задоволені та вказане підприємство зобов”язано укласти договір житлового найму на квартиру АДРЕСА_1 з ОСОБА_5 ( а.с.63-64).
Доказів того, що зазначена вище квартира станом на 28.09.1998 року, мала встановлені п.2 ст.2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” обмеження щодо її приватизації, а саме того факту, що вона знаходилась на території підприємства, позивач суду не надав.
Більш того, позивач підтвердив в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ту обставину, що купуючи вказані нежитлові приміщення у будинку АДРЕСА_1 він знав про наявність у ньому житлового приміщення - квартири №1, в якій проживають відповідачі ОСОБА_4 на їх неповнолітня дитина, однак їх купив, тобто погодився з тим, що в будинку є , як нежилі, так і жиле приміщення, а тому його вимоги щодо захисту її прав власника нежитлових приміщень шляхом визнання незаконним розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та анулювання державної реєстрації квартири, є безпідставними.
З огляду на наведене , судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови позивачеві в задоволенні позовних вимог, а доводи , викладені ним, в особі свого представника, в апеляційній скарзі, не дають підстав для його скасування чи зміни.
Керуючись ст.ст. 303, 308, ст.ст.313,315, 317, 218 ЦПК України, судова колегія ,-
УХВАЛИЛА :
апеляційну скаргуОСОБА_1, в особі його представника ОСОБА_2 , відхилити.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя :
Судді :