ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 р. | № 6/151-05 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу приватного багатопрофільного підприємства “Спеценергобізнес”, м. Алчевськ Луганської області (далі –ПП “Спеценергобізнес”)
на рішення господарського суду Вінницької області від 23.12.2005
зі справи № 6/151-05
за позовом ПП “Спеценергобізнес”
до Українського енергетичного консорціуму, м. Вінниця (далі –УЕК, відповідач-1) та
відокремленого підрозділу відкритого акціонерного товариства “Західенерго” “Ладижинська теплова електростанція”, м. Ладижин Вінницької області (далі –Ладижинська ТЕС, відповідач-2)
про відшкодування вартості поставленого вугілля на суму 197696,80 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ПП “Спеценергобізнес” –Круглого А.Е.,
УЕК –не з’явились,
Ладижинської ТЕС –Маценка О.В., Данченка О.К.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ПП “Спеценергобізнес” звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з УЕК 197696,80 грн. на відшкодування вартості поставленого вугілля.
В ході вирішення спору позивач просив залучити як іншого відповідача Ладижинську ТЕС та стягнути з відповідачів 231662,75 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.12.2005 (суддя Даценко М.В.) провадження у справі припинено в частині стягнення з Ладижинської ТЕС 213662,75 грн. на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), а в решті позову відмовлено. У прийнятті названого рішення суд першої інстанції виходив з того, що правовим наслідком неподання позивачем заяви з грошовими вимогами до УЕК в порядку статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон) є визнання таких вимог погашеними, у той час коли Ладижинська ТЕС не має статусу юридичної особи та не може виступати відповідачем у даній справі.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПП “Спеценергобізнес” просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду з даного спору та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційної скарги зазначено, що господарським судом було залишено без реагування клопотання позивача про заміну відповідача-2 - Ладижинської ТЕС –та залучення до участі у справі відкритого акціонерного товариства “Західенерго”.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених місцевим господарським судом обставин справи правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- 25.02.2000 ПП “Спеценергобізнес” (постачальник), УЕК (замовник) та Ладижинською ТЕС (вантажоодержувач) було укладено договір № 2-24/2000, за змістом якого позивач зобов’язався поставити на користь УЕК та на адресу відповідача-2 вугілля, а УЕК –оплатити вартість поставленого товару позивачеві після купівлі цього вугілля Ладижинською ТЕС у відповідача-1;
- Ладижинською ТЕС зазначений договір підписано не було, в зв’язку з чим цей договір не набрав чинності;
- матеріалами справи підтверджується факт відвантаження ПП “Спеценергобізнес” на адресу Ладижинської ТЕС для УЕК 1097 тонн вугілля у березні 2000, однак у листі від 23.06.2003 № 184 відповідач-1 залишив без задоволення вимогу позивача здійснити оплату за поставлену продукцію з мотивів відсутності договірних правовідносин між учасниками спору та відсутності замовлення з боку УЕК щодо поставки вугілля;
- згідно з довідкою державного підприємства “Луганськвугілля” від 27.04.2005 № 023/74 усереднена вартість відвантаженого вугілля становить 213662,75 грн.;
- ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.11.2003 порушено провадження у справі № 10/253-03 про банкрутство УЕК та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, про що було опубліковано оголошення у газеті “Голос України” від 30.12.2003 № 249 (3249);
- протягом 30 днів з моменту опублікування названого оголошення позивач не звернувся в установленому порядку із заявою з вимогами до боржника та останні не було включено до реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою названого суду від 05.10.2004;
- Ладижинська ТЕС є відокремленим підрозділом відкритого акціонерного товариства “Західенерго” без статусу юридичної особи.
Причиною спору в даній справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідачів 213662,75 грн. вартості поставленого вугілля.
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Частиною ж третьою статті 95 названого Кодексу встановлено, що філії та представництва не є юридичними особами.
Таким чином, як вірно зазначено господарським судом, Ладижинська ТЕС, будучи структурною одиницею відкритого акціонерного товариства “Західенерго”, не може виступати відповідачем у даній справі, що є підставою для припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Ладижинської ТЕС 213662,75 грн.
Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Верховного Суду України від 26.04.2005 зі справи № 10/360.
Посилання скаржника на ігнорування господарським судом його клопотання про заміну відповідача-2 на відкрите акціонерне товариство “Західенерго” не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України, оскільки у матеріалах справи таке клопотання відсутнє.
Відповідно до статті 1 Закону конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, грошові вимоги ПП “Спеценергобізнес” щодо оплати відповідачем-1 поставленого товару виникли до порушення справи про банкрутство УЕК, а тому є конкурсними.
В силу частини першої статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами до боржника у передбачений строк встановлені частиною другою статті 14 Закону, згідно з якою вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Як вбачається з установлених господарським судом обставин справи, ПП “Спеценергобізнес” не зверталося до суду з заявою щодо грошових вимог до боржника у справі про банкрутство останнього та їх не було включено до реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою суду від 05.10.2004.
Таким чином, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що грошові вимоги позивача щодо відшкодування відповідачем–1 вартості поставленого товару вважаються погашеними відповідно до частини другої статті 14 Закону.
Відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Вінницької області не вбачається.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Вінницької області від 23.12.2005 зі справи № 6/151-05 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного багатопрофільного підприємства “Спеценергобізнес” –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь