Справа 2-1764/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі головуючого судді Федчишен С.А.,

при секретарях Станіславській І.В. та Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа КП „ВООБТІ” про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа КП „ВООБТІ” про визнання недійсним правочинів та скасування державної реєстрації права власності

Позов мотивовано тим, що 25.06.1998 р. згідно рішення міськвиконкому за № 792 сторони, які перебували в шлюбі, приватизували квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1, на трьох осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітнього сина ОСОБА_3, після чого сторони отримали свідоцтво про право власності датоване 25.06.1998 р. і відповідно до даного свідоцтва 29.12.2005 р. між ними був укладений договір дарування 1/3 частини вищевказаної квартири, а саме: чоловік подарував дружині 1/3 частку квартири. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом ВМНО ОСОБА_4 (реєстрація в реєстрі за №4446) та 25.01.2006 р. зареєстрований в КП «ВООБТІ».

Відповідно до вищезгаданою договору дарування 1/3 частини зазначеної квартири 19.12.2007р. був укладений договір дарування 1/3 частини даної квартири, а саме: дружина подарувала чоловіку 1/3 частку квартири. Даний договір було визнано дійсним згідно рішення третейського суду від 24.12.2007р., яке 17.01.2008 р. було зареєстровано в КП «ВООБТІ», однак 21.02.2008р. Ленінським районним судом м. Вінниці винесено рішення про визнання недійсним п. 1-23 рішення виконкому Вінницької міської ради від 25.06.1998р. № 792 в частині приватизації квартири, що розташована у АДРЕСА_1 та визнання недійсним свідоцтво про право власності від 25.06.1998р. на дану квартиру. Дане рішення набуло законної сили 03.03.2008 р., що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

В судовому засіданні, позивач позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Відповідач, в судовому засіданні, позов визнала та не заперечила проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Представник КП „ВООБТІ”, в судовому засіданні, при вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Згідно положень ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочии може бути визнаний судом недійсним (оспорюванні) правочин).

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Зважаючи на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 21.02.2008 р., яке набуло законної сили 03.03.2008 р., визнано недійним п.1.23 рішення виконкому Вінницької міської ради від 25.06.1998р. № 792 в частині приватизації квартири, що розташована в АДРЕСА_1 та визнано недійсним свідоцтво про право власності від 25.06.1998р. на дану квартиру та те, що на підставі скасованих рішення та свідоцтва укладались оспорюванні договори дарування суд, приходить до переконання про наявності законних підстав для прийняття визнання відповідачем даного позову, оскільки це не суперечить інтересам сторін та інтересам інших осіб та вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині, що стосується визнання оспорюваних договорів дарування недійсними та визнати незаконним рішення третейського суду при Вінницькій торгово-промисловій палаті від 24.12.2007 р.

Разом з тим, зважаючи на положення ст. 216 ЦК України та ст. 236 цього Кодексу, яка встановлює, що правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення суд, вважає, що в решті позову, а саме в частині про скасування реєстрації зазначених договорів дарування в КП „ВООТІ” слід відмовити, оскільки рішення суду про визнання правочину недійсним є підставою для скасування його державної реєстрації в органах, які її проводили.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 215, 216 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 174, 213, 215-218 ЦПК України , суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування 1/3 частини квартири від 29.12.2005 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №4446, зареєстрований комунальним підприємством „Вінницьке обласне бюро об’єднаної інвентаризації” 25.01.2006 року в реєстр. книгу №378 за реєстр. № 1732/34660.

Визнати недійним договір дарування 1/3 частини квартири від 19.12.2007 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнати незаконним рішення третейського суду при Вінницькій торгово-промисловій палаті від 24.12.2007 року.

В решті позову відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя : /підпис/

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: