ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 р. | № 8/559 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу приватного підприємства “Фірма “Юстас”, м. Київ (далі –ПП “Фірма “Юстас”)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006
зі справи № 8/559
за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Одеса (далі –відділення Фонду)
до ПП “Фірма “Юстас”
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ (далі –Фонд) та
Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, м. Одеса (далі –Одеське КЕПОП)
про стягнення 908211,47 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
відділення Фонду –не з’явились,
ПП “Фірма “Юстас” –Зирянова С.Ю.,
Фонду –не з’явились,
Одеського КЕПОП –не з’явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Відділення Фонду звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПП “Фірма “Юстас” 810370 грн. вартості несвоєчасно поставленого за договором обладнання, 46756,71 грн. пені, 899983,05 грн. інфляційних збитків та 3 % річних у сумі 8228,42 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2005 (суддя Катрич В.С.) позов задоволено повністю. Рішення суду з посиланням на приписи статей 526, 625 Цивільного кодексу України мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірного зобов’язання з поставки товару, що є підставою для застосування до ПП “Фірма “Юстас” заходів майнової відповідальності.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 (колегія суддів у складі: суддя Кондес Л.О. –головуючий, судді Куровський С.В., Михальський Ю.Б.) рішення суду першої інстанції змінено; позов задоволено частково: з відповідача на користь відділення Фонду стягнуто 810370 грн. основного боргу та 46756,71 грн. пені, а в решті позову відмовлено. У прийнятті названої постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення інфляційних та річних за насвоєчасне виконання лише грошового зобов’язання.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПП “Фірма “Юстас” просить скасувати частково оскаржувану постанову апеляційного господарського суду. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що несвоєчасну поставку обладнання відповідачем було спричинено простроченням одержувача товару –Одеського КЕПОП –щодо виконання договірного зобов’язання з видачі доручення, як це передбачено пунктом 3.4 договору поставки від 03.12.2004 № 23/7.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- за договором поставки від 03.12.2004 № 23/7, укладеним Фондом (замовник), відділенням Фонду, ПП “Фірма “Юстас” (постачальник) та Одеським КЕПОП (одержувач), відповідач зобов’язався виконати поставку обумовленого обладнання на користь Одеського КЕПОП на умовах DDP протягом 30 днів з моменту одержання передоплати, а замовник – профінансувати одержувача через відділення Фонду для внесення Одеським КЕПОП плати за поставлений товар;
- у пункті 3.4 названого договору сторонами обумовлено, що датою поставки обладнання одержувачу є дата підписання постачальником та одержувачем накладної, виписаної ПП “Фірма “Юстас” на підставі отриманого від Одеського КЕПОП оригіналу доручення;
- за змістом пункту 3.6 цього договору зобов’язання сторін вважаються виконаними у повному обсязі з моменту підписання постачальником та одержувачем акта введення в експлуатацію поставленого обладнання;
- за платіжним дорученням від 15.12.2004 № 6 Одеським КЕПОП перераховано ПП “Фірма “Юстас” загальну суму договору, що становить 810370 грн.;
- зобов’язання з поставки товару було фактично виконано відповідачем лише 11.08.2005, тобто з порушенням строку, передбаченого пунктом 3.1 зазначеного договору; акт введення в експлуатацію поставленого обладнання було підписано сторонами лише 11.10.2005;
- за несвоєчасне виконання зобов’язання в силу пункту 7.1 спірного договору з відповідача на користь відділення Фонду підлягає стягненню пеня в сумі 46756,71 грн.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність підстав для застосування до відповідача заходів майнової відповідальності за порушення договірного зобов’язання.
За загальними умовами виконання зобов’язання, визначеними у статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 названого Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ж зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Наведені законодавчі приписи та установлені попередніми судовими інстанціями фактичні дані дають підстави для висновку про те, що у прийнятті рішення про стягнення з відповідача 810370 грн. вартості несвоєчасно поставленого за договором обладнання господарськими судами фактично застосовано вид юридичної відповідальності, який не передбачено ані цивільним законодавством, ані умовами укладеного договору поставки.
Крім того, за змістом статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Частиною другою статті 613 цього Кодексу передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Згідно ж зі статтею 616 Цивільного кодексу України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
З наведеного випливає, що для того, щоб дійти обґрунтованого висновку про правомірність стягнення з ПП “Фірма “Юстас” пені за порушення зобов’язання з поставки товару, господарські суди повинні були встановити наявність вини відповідача у простроченні поставки та, зокрема, з’ясувати, чи міг відповідач виконати таку поставку без наявності оригіналу доручення Одеського КЕПОП з огляду на пункт 3.4 спірного договору, а також перевірити доводи ПП “Фірма “Юстас” щодо неможливості своєчасної поставки обладнання через порушення одержувачем встановленого договором порядку прийняття товару.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, з’ясувати обставини, зазначені в цій постанові і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства “Фірма “Юстас” задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2005 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 зі справи № 8/559 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь