ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 р. | № 20/724 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. – головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Інтернет технології та електронні комунікації”, м. Чернігів (далі –ВАТ “НВП “ІТЕК”)
на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2006
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2006
зі справи № 20/724
за позовом ВАТ “НВП “ІТЕК”
до відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ (далі –ВАТ “Укртелеком”)
про припинення порушення авторських прав та стягнення 58093092,72 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
ВАТ “НВП “ІТЕК” –Лещенка О.В., Речкалової О.М., Лисенка І.А.,
ВАТ “Укртелеком” –Жицького О.М.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ВАТ “НВП “ІТЕК” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про зобов’язання відповідача припинити використання твору –комп’ютерної програми “Sirius AS Linux KTPA.466949.021” та стягнення з ВАТ “Укртелеком” 52027229,72 грн. збитків, 4065853 грн. матеріальної та 2000000 грн. моральної шкоди.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2006 (суддя Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 (колегія суддів у складі: суддя Корсак В.А. – головуючий, судді Коршун Н.М., Авдеєв П.В.), у задоволенні позову відмовлено. Названі судові акти з посиланням на приписи статей 12, 18 Закону України “Про авторське право та суміжні права” (далі –Закон) та статей 319, 419 Цивільного кодексу України мотивовано тим, що спірну комп’ютерну програму було встановлено позивачем на поставлені в рамках договорів 2000-2002 років сервери шляхом заміни попереднього програмного забезпечення в процесі виконання гарантійних зобов’язань, у той час коли функціональне використання серверів як матеріальних носіїв комп’ютерної програми “Sirius AS Linux KTPA.466949.021” не є використанням твору в розумінні статті 441 Цивільного кодексу України.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ “НВП “ІТЕК” просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції з даного спору і задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що відсутність між учасниками спору ліцензійного договору щодо використання комп’ютерної програми “Sirius AS Linux KTPA.466949.021” виключає правомірність використання спірного твору ВАТ “Укртелеком”, у той час коли з огляду на дату авторського договору про передачу позивачеві виключних майнових прав на спірний твір (22.05.2002), передача ВАТ “Укртелеком” права на використання спірного об’єкта інтелектуальної власності за договорами 2000-2002 років була неможливою.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- за авторським договором від 22.05.2002, зареєстрованим 02.08.2002 Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, авторами Шульгою С.О., Качаном А.В., Андрющенком О.В. та Пастуховим О.В. було передано позивачеві виключні майнові права на комп’ютерну програму “Sirius AS Linux KTPA.466949.021”;
- протягом 2000-2004 років учасниками спору було укладено договори, умовами яких передбачався обов’язок ВАТ “НВП “ІТЕК” виготовити, поставити та виконати монтажно-налагоджувальні роботи обладнання високошвидкісного цифрового абонентського доступу до глобальної мережі інтернет (далі –ВЦАД) в рамках реалізації проекту з надання відповідачем послуг ВЦАД;
- на виконання зазначених договорів позивач поставив обумовлене у специфікаціях обладнання “Сиріус-128”, а саме –148 серверів, укомплектованих програмним забезпеченням для виконання відповідних функцій;
- у зв’язку з виявленням недоліків у програмному забезпеченні під час експлуатації обладнання “Сиріус-128” позивач здійснив безкоштовну заміну програмного забезпечення, укомплектованого у поставлених протягом 2000-2002 років серверах, на комп’ютерну програму “Sirius AS Linux KTPA.466949.021”; на серверах, які передавались ВАТ “Укртелеком” протягом 2003-2004 років, вже було установлене нове програмне забезпечення;
- комп’ютерна програма “Sirius AS Linux KTPA.466949.021” використовується ВАТ “Укртелеком” лише в процесі функціонального використання серверів для надання абонентам послуг з доступу до мережі інтернет, тобто фактично ВАТ “Укртелеком” є кінцевим споживачем цієї програми.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність порушення виключних майнових авторських прав ВАТ “НВП “ІТЕК” на спірну комп’ютерну програму.
В абзаці п’ятому статті 1 Закону визначено, що виключне право – це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Згідно з приписами частини першої статті 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. А згідно з частиною третьою цієї статті виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти будь-яке використання твору іншими особами.
Відповідно до статті 8 Закону до об’єктів авторського права віднесено, зокрема, комп’ютерні програми.
Як вбачається з установлених попередніми інстанціями фактичних даних, на виконання укладених договорів позивач передав ВАТ “Укртелеком” спірну комп’ютерну програму у необхідній кількості примірників шляхом заміни попереднього програмного забезпечення на поставлених серверах, а також шляхом поставки серверів, укомплектованих такою програмою.
Пунктом 2 Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 522, визначено, що сервер –це сукупність апаратних і програмних засобів, призначених для обслуговування інформаційних запитів комп’ютерів абонентів у мережах передачі даних.
Отже, поняття серверу включає як матеріальні носії, на яких установлено програмне забезпечення, так і власне комп’ютерні програми, призначені для функціонального використання серверу. Таким чином, передача сервера передбачає і передачу відповідної комп’ютерної програми.
Відповідно до статті 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
Згідно ж зі статтею 1 Закону відтворення твору –це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.
Таким чином, господарські суди з огляду на установлений ними факт передачі відповідачеві кількості примірників спірної комп’ютерної програми відповідно до кількості поставлених серверів дійшли вірного висновку, що використання спірного об’єкта інтелектуальної власності в ході експлуатації серверів не є використанням твору в розумінні статті 441 Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного оскаржувані рішення місцевого та апеляційного господарських судів прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а відтак визначених законом підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1117 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 зі справи № 20/724 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Інтернет технології та електронні комунікації” –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь