ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
18 липня 2006 р. |
№ 20-9/075-4/026-10/050 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. -головуючий, судді Катеринчук Л.Й. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006
зі справи № 20-9/075-4/026-10/050 - 5/027
за заявою СПД ОСОБА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю “Трафік”, м. Севастополь (далі -ТОВ “Трафік”)
про банкрутство.
Судове засідання проведено за участю представників:
СПД ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
ТОВ “Трафік” -Лісниченко Є.С.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
У провадженні господарського суду м. Севастополя знаходиться справа про банкрутство ТОВ “Трафік”.
Ухвалою від 27.01.2006 у справі № 20-9/075-4/026-10/050 - 5/027 (суддя Євдокимов І.В) господарським судом м. Севастополя затверджено мирову угоду від 26.01.2006 року між комітетом кредиторів і боржником - ТОВ “Трафік”, провадження у справі про банкрутство ТОВ “Трафік” припинено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 у справі № 20-9/075-4/026-10/050-5/027 (суддя Латинін О.А. -головуючий, судді Маслова З.Д., Прокопанич Г.К.) зазначену ухвалу скасовано, справу повернуто до господарського суду м. Севастополя для розгляду по суті. Постанову мотивовано неповідомленням власника майна -боржника -про дату розгляду мирової угоди та ненаданням оцінки умовам можливості відновлення платоспроможності боржника після виконання умов мирової угоди.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду СПД ОСОБА_1 просить названу постанову Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу господарського суду м. Севастополя від 27.01.06 залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги СПД ОСОБА_1 зазначає про невірне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 1, 17, 35, 36, 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон) та статей 35, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Також, на думку заявника апеляційної скарги, місцевим господарським судом надано належну оцінку умовам мирової угоди, а у матеріалах справи містяться достовірні докази повідомлення сторін про дату розгляду мирової угоди. Отже, у апеляційного суду не було підстав для скасування ухвали про затвердження мирової угоди.
Судовими інстанціями у справі встановлено:
- ухвалою господарського суду м. Севастополя від 05.12.2005 року до боржника застосовано процедуру банкрутства - санацію строком на 12 місяців, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3;
- керуючим санацією ТОВ „Трафик” до господарського суду м. Севастополя було направлено протокол засідання комітету кредиторів від 26.01.2006, на якому було прийнято рішення про вибір інвестора, укладення мирової угоди від 26.01.2006 та договору переведення боргу від 26.01.2006;
- від імені кредиторів мирову угоду підписано головою комітету кредиторів СПД ОСОБА_1, а від імені боржника - керуючим санацією;
- на момент укладення мирової угоди вимоги заставного кредитора АППБ „Аваль” у розмірі 1150000,00 грн. погашені в повному обсязі як вимоги першої черги, що підтверджується повідомленням НОМЕР_1, яке надійшло на адресу арбітражного керуючого;
- кредитор АКБ „ТАС-Коммерцбанк”, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, надав письмову згоду на укладення мирової угоди;
- умовами мирової угоди передбачено погашення вимог усіх кредиторів протягом двох місяців з дня затвердження мирової угоди судом в обмін на майновий актив боржника -будівлю ЦУМ, розташовану АДРЕСА_1;
- рішення про укладення мирової угоди прийнято з дотриманням передбаченого Законом порядку, а умови цієї угоди не суперечать законодавству та не ущемляють права та законні інтереси кредиторів та інших учасників провадження у справі про банкрутство ТОВ “Трафік”.
Згідно зі статтею 35 Закону під мировою угодою у справи про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів -членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.
Відповідно до статті 37 Закону мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення проводження у справи про банкрутство. Мирова угода має містити положення про розміри, порядок и строки виконання зобов'язань боржника, відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про виконання зобов'язань боржника третіми особами, обміні вимог кредиторів на активи боржника, задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону. Частиною 2 статті 38 Закону передбачено повідомлення сторін про дату розгляду мирової угоди господарським судом. Господарський суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення мирової угоди, навіть якщо на засіданні комітету кредиторів він голосував за укладення мирової угоди.
З урахуванням встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та приписів Закону, твердження апеляційного господарського суду про неповідомлення власника майна - боржника, який в силу статті 1 Закону України є учасником провадження у справі про банкрутство, про дату розгляду мирової угоди, не відповідає матеріалам справи, оскільки відповідні ухвали господарського суду міста Севастополя від 25.01.2006 з відмітками про їх отримання містяться в матеріалах справи.
Твердження апеляційного господарського суду про те, що, затверджуючи мирову угоду, господарський суд не надав оцінку усім умовам мирової угоди, не оцінив можливість відновлення платоспроможності боржника після виконання таких умов, не відповідає вимогам, передбаченим пунктом 3 статті 38 Закону, за змістом якого господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди лише у разі порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом, та якщо умови мирової угоди суперечать законодавству. Жодної з цих обставин апеляційним господарським судом не встановлено.
Крім того, апеляційний суд, зазначаючи, що суд першої інстанції не перевірив факт, чи дійсно боржник реалізував своє право одноразової оплати всіх грошових вимог конкурсних кредиторів на стадії розпорядження майном, та залишив поза увагою постанову Вищого господарського суду України від 22.03.2006 у цій справі, якою встановлено, що погашення вимог кредиторів було здійснено боржником всупереч приписів Закону, у зв'язку з чим вони не можуть бути підставою для припинення провадження в справи.
Рішення є законним лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України
Проте апеляційним господарським судом не виявлено порушень чинного законодавства у діях комітету кредиторів та арбітражного керуючого ОСОБА_3 під час укладення мирової угоди, а тому в нього були відсутні законні підстави для скасування ухвали господарського суду м. Севастополя від 27.01.2006.
З урахуванням зазначеного постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 з даної справи підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду м. Севастополя від 27.01.2006 -залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 зі справи № 20-9/075-4/026-10/050 - 5/027 скасувати.
3. Ухвалу господарського суду м. Севастополя від 27.01.2006 у справі № 20-9/075-4/026-10/050 - 5/027 залишити без змін.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Л. Катеринчук
Суддя Б. Львов