ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 р. | № 12/226-3020 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Божок –головуючого |
Н. Волковицької Л. Рогач |
за участю представників: |
Позивача | не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином |
Відповідачів | не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства “Агрокомбінат” |
на постанову | від 10.05.2006року Львівського апеляційного господарського суду |
у справі | № 12/226-3020 господарського суду Тернопільської області |
за позовом | Прокурора Теребовлянського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Струсівської сільської ради |
до про | Закритого акціонерного товариства “Агрокомбінат” повернення самовільного зайнятої земельної ділянки |
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Теребовлянського району в особі Струсівської сільської Ради, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Агрокомбінат" про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.
26.12.2005року позивач подав заяву в порядку статей 22, 29 Господарського процесуального кодексу України про уточнення позовних вимог, згідно якої просив суд зобов'язати „Агрокомбінат" повернути Струсівській сільській раді 80га. (пасовищ) земель загального користування.
Рішенням від 18.01.2006року позовні вимоги задоволені в повному обсязі з огляду на те, що оскільки, позивач належними та допустимими доказами довів, а відповідач не спростував факт самовільного і незаконного використання спірної земельної ділянки, позовні вимоги підлягають задоволенню як такі, що підтвердженні матеріалами справи і ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
За апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства “Агрокомбінат” Львівський апеляційний господарський суд постановою від 10.05.2006року рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін.
Закрите акціонерне товариство “Агрокомбінат” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову скасувати і припинити провадження у справі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення норм матеріального та процесуального права.
Заявник в касаційній скарзі наголошує на тому, що учасниками засідання від 07.09.2004 року був прийнятий правочин тобто дія суб'єктів цивільного права спрямована на виконання, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, зустрічні волевиявлення сторін були спрямовані на встановлення цивільних правовідносин, у зв'язку з чим він має пріоритетне право на отримання і укладання договору оренди земельної ділянки.
Заявник також вважає, що рішення Струсівської сільської ради №374 від 02.02.2005 року та необґрунтована відмова сільської ради в укладенні договору оренди із ЗАТ "Агрокомбінат" грубо порушують конституційні принципи щодо забезпечення рівності права громадян, юридичних осіб на користування землею.
Крім цього, в процесі судового слухання справи у господарському суді Тернопільської області та при перегляді даної справи апеляційною інстанцією скаржником неодноразово заявлялись клопотання про витребування у позивача документів, які б дали змогу суду грамотно та законно вирішити спір та прийняти правильне по суті рішення по справі, однак клопотання не розглянуті.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи 7 вересня 2004 року відбулося засідання керівників агропідприємств, які орендують землі на території Струсівської сільської ради, яке зафіксоване протоколом від 07.09.2004р. З протоколу вбачається, що на засіданні розглядалось питання: “По врегулюванню відносин між землекористувачами і орендарями з ЗАТ „Агрокомбінат". Учасники засідання вирішили укласти договори оренди конкретно на 97 га. ріллі та 82 га. пасовища з власниками земельних паїв.
На підставі цього протоколу ЗАТ „Агрокомбінат" звернулося до Струсівської сільської ради з листом № 505 від 12.2004р. про надання дозволу на укладення договору оренди малопродуктивних земель в кількості 82 га. (урочища Лозинки) терміном на 10 років.
Однак, рішенням Струсівської сільської ради №374 від 02.02.2005р. „Про надання згоди на укладання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 97,9 га. угідді-пасовища загального користування" на підставі заяви і керуючись статтею 50 Закону України „Про землеустрій, розділом X пункту 12 „Перехідних положень" Земельного кодексу України надана згода на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 97,9 га. Небесьо Й.Л.
Листом №116 від 11.07.2005р.ЗАТ „Агрокомбінат" звернулося до Струсівської сільської ради про надання дозволу на укладення договору оренди малопродуктивних земель в кількості 98 га. (урочища Лозинки) терміном на 10 років.
Струсівська сільська рада рішенням № 401 від 05.05.2005р. відмовила ЗАТ „Агрокомбінат" в надані дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в зв’язку із прийняттям рішення про надання земельної ділянки іншому власнику.
Крім того, прокуратурою Теребовлянського району було проведено перевірку за повідомленням Струсівської сільської ради з приводу незаконного користування ЗАТ „Агрокомбінат" землями загального користування Струсівської сільської. За результатами перевірки встановлено і викладено у Постанові помічника прокурора Теребовлянського району від 27.08.2005р. про відмову в порушенні кримінальної справи, що посадові особи, працюючи на посаді директорів ЗАТ „Агрокомбінат" в порушення вимоги статті 124 Земельного кодексу України перевищуючи свої службові повноваження впродовж 2004-2005 років незаконно використовували 80 га. земель (пасовищ) загального користування Струсівської сільської ради.
Підстави набуття права на землю визначені статтею 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це основане на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно статі 16 Закону України „Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Стаття 125 Земельного кодексу України визначає, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Документами, що посвідчують право на земельну ділянку (право власності і право постійного користування земельною ділянкою) відповідно до статті 126 цього Кодексу є державні акти. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до Закону.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відсутні будь які докази, які б свідчили про надання відповідачу земельної ділянки у користування або у власність у встановленому законом порядку.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач не надав доказів правомірного використання спірної земельної ділянки, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що земельна ділянка використовується ним самовільно.
Згідно із статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайнятті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до статті 48 Закону України „Про власність" власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
З огляду на вищевикладене касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування прийнятих судових актів.
Твердження заявника стосовно рішення Струсівської сільської ради № 374 від 02.02.2005року та необґрунтованої відмови сільської ради в укладанні договору оренди порушують принципи законодавства про землю щодо забезпечення рівності права громадян, юридичних осіб на користування землею, не приймаються касаційною інстанцією до уваги, оскільки відповідач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав у передбаченому законом порядку, якщо він вважає, що зазначене вище рішення порушує його права.
При цьому слід зазначити, що спори фізичних і юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, відповідно статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, відносяться до компетенції адміністративних судів України.
Заперечення щодо клопотань відповідача також не приймаються касаційною інстанцією до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні такі клопотання.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, і тому до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Тернопільської області від 18.01.06 р. та постанову від 10.05.06 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі № 12/226-3020 господарського суду Тернопільської області залишити без змін, а касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Агрокомбінат” без задоволення.
Головуючий В. Божок
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач