Справа № 161/14766/13-п Провадження №33/773/286/13 Суддя в 1 інстанції: Квятковський М.С.

Категорія:130 КУпАП. Доповідач: Матвієнко Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року          місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого водієм, на постанову Луцького міськрайонного суду від 13 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Даною постановою ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 25 липня 2013 року, о 18 год. 35 хв. він керував автомобілем марки «Мазда 6», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 в по вул. Соборній в м. Рівне, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, так як пропустив його з поважних причин, а саме, повідомлення про день слухання справи була направлена йому не на його адресу, а копію постанови отримав поштою лише 08 жовтня 2013 року, що позбавило його можливості оскаржити її у встановлений законом строк.

Просить постанову суду в частині накладеного стягнення змінити та застосувати більш м’яке адміністративне стягнення, врахувавши, що у нього на утриманні знаходиться малолітня дитина та дружина, яка ніде не працює, а його робота в ТзОВ «Торговий дім «Віва»» пов’язана з водінням автомобіля і такий вид адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, залишить його без роботи та доходу на утримання сім’ї.

Заслухавши доповідача, який доповів суть постанови та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та додаткові матеріали, долучені до апеляційної скарги, вважаю, що клопотання про поновлення строку на оскарження постанови та апеляційна скарга підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з повідомлення суду про день слухання справи, воно було направлено за адресою м.Луцьк, вул. Набережна,18, в той час як ОСОБА_2 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3. (а.с.6), у зв’язку з чим він дане повідомлення не отримав і не був в судовому засіданні. Копія постанови йому була згідно штампу поштового відділення надіслана 04.10.2013 р. Виходячи з наведеного, суд вважає, що строк на апеляційне оскарження ОСОБА_2 був пропущений з поважних причин, тому його слід поновити та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується перевіреними і дослідженими в суді матеріалами справи, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення від 25.07.2013 року серії АА2 № 544114, поясненнями ОСОБА_2, які він дав працівникам міліції при складанні протоколу, і не оспорюється апелянтом.

Що стосується доводів апелянта про суворість накладеного на нього стягнення, то вони заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, його майновий та сімейний стан, а також інші обставини справи.

Як встановлено при апеляційному перегляді справи, ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому, порушення ним правил дорожнього руху не потягло негативних наслідків. З документів, які ОСОБА_2 додав суду, встановлено, що він має на утриманні малолітню дитину, за договором підряду працює на ТзОВ «Торговий дім «Віва» водієм, а тому суд вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що позбавлення його права керування транспортними засобами позбавить його роботи та можливості утримувати сім’ю, заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає більш м’яке стягнення – штраф, призначення якого не обговорено судом, вважаю за можливе задовольнити апеляцію ОСОБА_2 та накласти на останнього стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 293-294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження та прийняти його апеляцію до розгляду.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду від 13 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Накласти на ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у виді штрафу в розмірі 2250 (дві тисячі двісті п’ятдесят) грн.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя