Справа №22-ц-2004/10 Суддя-доповідач - Дубровна

Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Дубровної В.В.,

суддів - Сибільової Л.О.,Маслова В.О.,

з участю секретаря судового засідання – Назаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сумському районі на постанову Сумського районного суду Сумської області від 07 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сумському районі про зобов’язання до нарахування і виплати недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за 2007-2009 роки,

в с т а н о в и л а:

Постановою Сумського районного суду від 07 грудня 2009 року позов ОСОБА_1задоволено частково.

Відновлено ОСОБА_1 річний строк звернення до суду з позовом як пропущений з поважних причин.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Сумському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня по 31 грудня в розмірі 703 грн. 87 коп., за 2008 рік з 22 травня по 31 грудня в сумі 715 грн. 23 коп. та за 2009 рік 01 січня по 31жовтня – 996 грн., що разом складає 2 415 грн. 10 коп. з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Сумському районі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому зазначає про те, що судом неправильно застосовані положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», посилається на відсутність механізму реалізації положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на відсутність фінансування витрат із Державного бюджету на виплату підвищення до пенсії, вважає, що Управління Пенсійного фонду діяло у межах наданих законом повноважень та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, нараховуючи у 2008 та 2009 роках підвищення у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, суд у порушення вимог ст. 99, 100 КАС України не застосував строки позовної давності. А також судом не проаналізовані Закони „Про державний бюджет”, в яких визначені розміри видатків для проведення виплат дітям війни.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання доплати до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31жовтня 2009 року відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішення Конституційного Суду від 9 липня 2007 року, яким визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про призупинення дії ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішення Конституційного Суду від 22 травня 2008 року, яким визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо обмеження розміру надбавки. Суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду України в Сумському районі, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. Відхиляючи заяву відповідача про відмову у задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, суд першої інстанції не вбачав пропущення позивачем строку звернення до суду.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавки дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконним актами, відповідач у період з 07 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 жовтня 2009 року мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 червня 2007 року по 31 грудня2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 жовтня 2009 року.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно ч.2 ст. 87 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, на підставі якого призначено пенсію позивачу , суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий без обмеження будь-яким строком.

Отже суд обґрунтовано не застосував ст.ст. 99, 100 КАС України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319, 15 ЦПК України, Закону України від 18.02.2010 року №1691-У1«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сумському районі відхилити.

Постанову Сумського районного суду Сумської області від 07 грудня 2009 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: