Справа № 2-а-2708/08
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2008 р. Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої-судді -Кашпур О.В.
при секретарі - Редік Т. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області просить зобов'язати відповідача внести зміни до наказу № 32-0 від 31 липня 2006 року про його звільнення, змінивши підставу звільнення з п.64 "б" на п.65 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою KMУРСР від 29 липня 1991 року № 114.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що після звільнення з органів податкової міліції і отримання військового квитка, в 2006 році він звернувся до Чернігівського об'єднаного міського військкомату з проханням поставити на військовий облік, де дізнався, що не підлягає військовому обліку відповідно до Закону України „ Про загальний військовий обов'язок і військову службу " в зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі другого розряду ( як особа яка має військове звання „рядовий"), а тому підлягає звільненню у відставку, а не в запас. Таким чином, порушено його конституційне право на отримання пенсії у належному розмірі. Це пов'язано з тим, що при звільненні у відставку, він має отримувати пенсію на 5 відсотків більше ніж отримує. Відповідач відмовляє у внесенні зазначених змін до наказу про звільнення.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала. Пояснила, що як вбачається зі змісту наказу № 132-о від 31.07.2000 p.. подаючи 27.07.2006 р. рапорт про звільнення з посади та зі служби в податковій міліції, позивач
2
долучив до нього і свідоцтво про хворобу НОМЕР_1 видане військово-лікарською комісією, згідно якого позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час.
У відповідності до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну податкову службу в Україні» особи, яким присвоєно спеціальне звання підполковник податкової міліції, в якому було звільнено позивача у липні 2006 року, відносяться до осіб старшого начальницького складу.
А згідно п. 7 Положення про проходження служби особи старшого начальницького складу перебувають на службі в органах внутрішніх справ до досягнення 45-річного віку.
Особи старшого начальницького складу, як про це вказано в п. 8 Положення про проходження служби, які досягли встановленого для них віку, тобто 45 років, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.
ДПА в Чернігівській області при прийнятті наказу діяла у відповідності до вимог ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну податкову службу в Україні» та п.64 п."б" Положення про проходження служби, яким передбачено, що особи старшого начальницького складу через хворобу звільняються зі служби в запас з постановкою на військовий облік. А звільнення за віком у даному випадку неможливе, оскільки на момент звільнення позивачеві виповнилось 40 років
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає наступне.
Встановлено, що 31 липня 2006 року наказом голови ДПА в Чернігівській області підполковника податкової міліції ОСОБА_2 було звільнено в запас ( з постановкою на військовий облік ) по п. 64 „б" ( через хворобу) у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року №114 та постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року № 1716 „Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги".
ОСОБА_2 належить до солдатського складу військовозобов'язаних запасу.
Частиною 4 ст. 24 Закону України ..Про державну податкову службу в Україні"" встановлено, що за своєю посадою та спеціальним званням ОСОБА_2 відносився до старшого начальницького складу. Згідно з ч. 1 цієї ж статті, особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Відповідно до ст. 18 Закону України "Про міліцію"", порядок та умови проходження служби в міліції регламентується відповідним положенням, що затверджується Кабміном України. Пункт 1 постанови Кабміну України від 30.10.1998 р. № 1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги"
3
встановив, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, що затверджене постановою Кабміну УРСР від 29.07.1991 р. № 114. Отже, до спірних правовідносин мають бути застосовані норми саме цієї постанови.
Згідно з п.п "б" п. 62 вищезазначеного Положення, якщо особи начальницького складу досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання, вони звільняються зі служби у відставку. На момент виникнення спору між сторонами Закон СРСР "Про загальну військову повинність " на території України втратив чинність в зв'язку з введенням у дію Закону України ..Про військовий обов'язок і військову службу". Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 28 даного Закону, граничний вік перебування військовозобов'язаних у запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі взагалі. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що солдати, які перебувають у запасі, поділяються на розряди за віком, конкретно у запасі другого розряду до 40 років. Пункт 5 Прикінцевих положень даного Закону приписує, що до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності даним Законом, діють у частині, що не суперечать цьому Законові.
Оскільки позивач належав до солдатського складу
військовозобов'язаних, то, виходячи з вищеназваних норм Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", станом на момент звільнення зі служби у органах ДПА в Чернігівській області він досяг граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі за тим розрядом запасу військово - зобов'язаних, до якого він належав.
Відповідно до п.п "а" п. 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, що затверджене постановою Кабміну УРСР від 29.07.1991 р. № 114, при досягненні граничною віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання, особи начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком.
З вищевикладеного випливає, що на підставі поданого позивачем рапорту ДПА в Чернігівській області в силу п.п "б" п. 62. п.п. "а" п. 65 вищезгаданого Положення мала звільнити його зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком, оскільки в момент звільнення позивача зі служби Закон СРСР "Про загальну військову повинність" втратив чинність і набув чинності Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Доводи відповідача про те, що позивач не міг бути звільнений за п.п "а" п.65 Положення, оскільки на момент звільнення йому виповнився лише 40 років не можна взяти до уваги , так як норми п.п "б" п. 62, п.п "а" п. 65
4
Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. що затверджене постановою Кабміну УРСР від 29.07.1991 р. № 114 пов'язують виникнення у осіб, на яких воно поширюється, права на відставку та на звільнення зі служби за віком не в зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі, а у зв'язку з досягненням граничного віку, встановленого для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання. А ОСОБА_2 на момент звільнення досяг саме такого віку.
Чинні нормативні акти, що регламентують спірні правовідносини, не містять заборони звільнятися зі служби у відставку (за наявності права на неї) до досягнення граничного віку проходження служби, що встановлений п. 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114.
У рапорті на звільнення останній не вказував, на підставі якого підпункту й пункту згаданого вище Положення він просить його звільнити. Тож посилання відповідача на те, що позивач мав волевиявлення на звільнення зі служби саме через хворобу, доказом чого є відомості його рапорту, на підставі якого та свідоцтва про хворобу видано оспорюваний наказ, суперечить фактичним обставинам справи.
Те, що згідно з свідоцтвом про хворобу НОМЕР_1. ВЛК УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_2 визнано непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним до неї у воєнний час, не може бути взято до уваги, оскільки дана обставина не має юридичного значення для вирішення спору між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України одним з завдань адміністративного судочинства с захист прав та інтересів фізичних осіб. Неправильним формулюванням причини звільнення позивача зі служби відповідачем порушено його пенсійні права, внаслідок цього він отримує пенсію, розмір якої на 5% нижчий ніж той, на який він має право.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що для відновлення порушених ДПА в Чернігівській області пенсійних прав позивача слід задовольнити його позов.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 160-163 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Зобов'язати Державну податкову адміністрацію в Чернігівській області внести зміни до наказу № 32-0 від 31 липня 2006 року про звільнення ОСОБА_2, змінивши підставу звільнення з п.64 "б" на п.65 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою KM УРСР від 29 липня 1991 року № 114.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про
5
апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження..