У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 11 липня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Жовтневого районного (місцевого) суду м. Маріуполя від 18 січня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

засуджено за  ст. 286 ч. 2 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням на один рік права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням три роки.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2005 року цей вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що 22 грудня 2003 року, близько 15 год. 30 хвил., керуючи автомобілем “ІНФОРМАЦІЯ_2”, який є його особистою власністю, рухаючись по дорозі “Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь” у напрямку м. Маріуполя, допустив порушення п. п. 2. 3 (б, в), 2. 9 (б), 12. 1 Правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_2, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та ОСОБА_4, середньої тяжкості - ОСОБА_5, які були пасажирами автомобіля.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування судових рішень, постановлених у справі, та направлення справи на новий судовий розгляд. На думку прокурора, суд призначив ОСОБА_1 м'яке покарання та необгрунтовано звільнив його на підставі ст. 75 КК України від відбування як основного так і додаткового покарання, а також не вирішив цивільний позов прокурора.

Заслухавши доповідача, прокурора Сорокіну О.А., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання необхідно задовольнити з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Із матеріалів справи вбачається, що призначаючи ОСОБА_1 покарання і застосовуючи до нього ст. 75 КК України, суд виходив із того, що він засуджується вперше, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи і має на утриманні неповнолітню дитину.

Проте рішення суду про застосування доОСОБА_1 ст. 75 КК України не можна вважати обгрунтованим, оскільки, приймаючи його, суд не навів у вироку переконливих доводів про доцільність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, а лише послався на обставини, що пом'якшують покарання. При цьому не було враховано, що він вчинив злочин, який згідно зі ст. 12 КК України належить до категорії тяжких, а також те, що свою вину в інкримінованому йому злочині він визнав частково і те, що порушення ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху спричинило смерть ОСОБА_2, двом особам - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, та ОСОБА_5 - середньої тяжкості. Крім того, суд при постановленні вироку відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 324 КПК України не прийняв рішення за позовом прокурора про стягнення коштів, витрачених закладом охорони здоров'я - Волноваською ЦРЛ за стаціонарне лікування ОСОБА_1 в сумі 585 грн. 81 коп. (а. с. 193).

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд і якщо при новому розгляді підтвердиться винність ОСОБА_1, то покарання має бути призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України, оскільки застосування щодоОСОБА_1 ст. 75 КК України не відповідає тяжкості злочину внаслідок м'якості покарання.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 січня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд у іншому складі суду.

С у д д і :

Короткевич М.Є.                   Нікітін Ю.І.                            Пошва Б.М.