ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2011 р. Справа № 793/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Коваля Р.Й., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни,-
В С Т А Н О В И Л А :
В травні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області (далі УПФУ) в якому просила стягнути з відповідача підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 01.01.2009 року. Зобов»язати УПФУ здійснювати підвищення пенсії надалі при нарахуванні пенсії.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідач зобов»язаний нараховувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, однак, не зважаючи на рішення Конституційного суду України, позивачу таке підвищення у 2006-2009 роках не виплачувалось.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20.05.2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача, зобов’язано УПФУ здійснити перерахунок пенсії позивачу за 2007-2008 роки з врахуванням щомісячного підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що діяла до внесення до вказаного Закону України змін п.п.2 п.41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». В решті позову відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, вимоги позивача є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право останнього.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.
Сторони в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних міркувань.
На думку колегії суддів суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, правомірно виходив з того, що останній має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв»язку з тим, що рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, то суд першої інстанції прийшов до переконання, що відмова УПФУ у проведенні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправною.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, а тому колегія суддів приходить до висновку щодо зобов»язання здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, що не було враховано судом першої інстанції.
Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік, то слід зазначити, що п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п.17 ст.77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню, то на думку колегії суддів відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії за 2006 рік.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов’язання УПФУ провести нарахування та виплату на її користь підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, та нараховувати та виплачувати відповідне підвищення до пенсії як дитині війни починаючи з 22.05.2008 року.
Одночасно, колегія суддів вважає підставними вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у 2009 році, оскільки дія норм ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на 2009 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Згідно ст.88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України, а тому доводи апелянта в частині ненадходження коштів з державного бюджету на дані виплати колегією суддів до уваги не приймаються.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених позивачу сум за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 22.05.2008 року, що на думку колегії суддів відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст. 160, ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.1,3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 травня 2009 року у справі №2а-4739/09 – скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та нараховувати та виплачувати позивачу відповідне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 22.05.2008 року, з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
Судді Р.Й. Коваль
ОСОБА_2