У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  11 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Первомайського районного суду  Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2005 року, яким його,

                            ОСОБА_1,

народженого  ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2

України, судимого :

09.12.2004 р. Первомайським районним судом АР Крим

за ст.190 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі

з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік;

12.08.2005 р. Сімферопольським районним судом

АР Крим за ст.185 ч.3 КК України, на підставі ст.71 КК

України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі,

засуджено за ч.2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на 2 роки, а на підставі ст.70 ч.4 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 1000 грн., 1020 грн. і 700 грн. відповідно на відшкодування матеріальної шкоди.

Вироком також вирішено долю речових доказів.

Ухвалою судової колегії у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки  Крим від 29  листопада 2005 року зазначений вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він у травні 2004 року у АДРЕСА_1 шляхом шахрайства заволодів грошима потерпілого ОСОБА_4 у сумі 700 грн., у червні 2004 року у буд. АДРЕСА_2 шляхом шахрайства повторно заволодів грошима ОСОБА_2 у сумі 1000 грн. і у листопаді 2004 року у буд. АДРЕСА_3 у такий же спосіб заволодів грошима потерпілого ОСОБА_3 у сумі 1020 грн.

У касаційній скарзі засуджений, не оскаржуючи обгрунтованість засудження і правильність кваліфікації його дій  , просить про зміну постановлених судових рішень, пом'якшення призначеного йому покарання із застосуванням ст.69 КК України і звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Обгрунтованість засудження ОСОБА_1, як і правильність кваліфікації його дій за ст.190 ч.2 КК України, у касаційній скарзі по суті не оспорюються. Вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, немає підстав.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, як убачається з вироку, відповідно до вимог закону врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, знаходження на його  утриманні двох малолітніх  дітей, а також пом'якшуючі обставини, в тому числі й ті, на які є посилання у скарзі.

Вважати призначене ОСОБА_1 покарання несправедливим внаслідок його суворості, про що йдеться у касаційній скарзі, немає підстав. Обране засудженому покарання слід визнати таким, яке є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення і звільнення ОСОБА_1 від його відбування з випробуванням не вбачається.

Також є законною і обгрунтованою ухвала судової колегії апеляційного суду, яка не знайшла підстав для призначення ОСОБА_1 покарання, не пов'язаного із позбавленням волі.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства України, які можуть бути підставою для скасування або зміни постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, у справі не встановлено.

Отже, передбачених ст.398 КПК України підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст.384 КПК України осіб не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

                                     У Х В А Л И Л А :

у задоволенні касаційної скарги  ОСОБА_1 відмовити.

С  У  Д  Д  І :

Короткевич М.Є.                     Пошва Б.М.                                Нікітін Ю.І.