У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні  11 липня 2006 року у м.Києві кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 липня 2005 року, яким його,

                                   ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, -

засуджено за ч.1 ст.125 КК України до штрафу у розмірі 510  грн.

На підставі п. п. “г”, “е” ст.1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року ОСОБА_1 від покарання звільнено.

Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_2 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Вказаний вирок ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 4 жовтня 2005 р. змінено в частині вирішення цивільного позову: сумма стягненої моральної шкоди на користь потерпілої зменшена до 700 грн.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 10 лютого 2005 року близько 21-ї години, перебуваючи в адміністративному приміщенні Бердичівської територіальної первинної організації Українського товариства сліпих у будинку АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних стосунків із ОСОБА_2 умисно заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на припущеннях, вказує, що ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження в результаті нещасного випадку, а він не мав умислу на заподіяння їй тілесних ушкоджень. Просить про скасування постановлених щодо нього судових рішень і закриття кримінальної справи. Крім того, засуджений не згоден із застосуванням до нього акту амністії.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону і таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судових рішень, у справі не допущено. Висновки суду про винність ОСОБА_1 у заподіянні ним умисного легкого тілесного ушкодження без короткочасного розладу здоров”я

ОСОБА_2  відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені у справі наведеними у вироку доказами.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що під час суперечки  ОСОБА_1 схопив її і кинув на підлогу , від чого вона впала і сильно вдарилась куприком.

Ці показання потерпілої підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4, висновком судово-медичного дослідження про локалізацію і ступінь тяжкості заподіяних ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність  ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Також суд обгрунтовано звільнив ОСОБА_1 від покарання на підставі п.п. “г”, “е” ст.1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року, оскільки засуджений є інвалідом другої групи, досяг віку понад 55 років і просив в судовому засіданні застосувати до нього акт амністії.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень, перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Отже, передбачених ст.398 КПК України підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст.384 КПК України осіб не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів -

                                                   У Х В А Л И Л А :

у задоволенні касаційної скарги  ОСОБА_1 відмовити.

                                                         С  У  Д  Д  І :

Короткевич М.Є.                         Пошва Б.М.                            Нікітін Ю.І.