У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 4 липня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного (місцевого) суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2004 року, якою

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

несудима, кримінальна справа щодо якої

за ст. 185 ч. 5 КК України закрита із

застосуванням примусових заходів

виховного характеру,

передана під нагляд своїй матері ОСОБА_3 на три роки.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28 лютого 2005 року постанову щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винною в тому, що у період часу з 2 по 11 травня 2003 року вона, шляхом підбору ключа, проникла до квартири АДРЕСА_1, звідки таємно викрала майно потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 13323 грн., що у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 зазначає, що досудове і судове слідство у справі проведені неповно та однобічно, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину є недоведеною, вказує на застосування до неї недозволених методів ведення слідства, просить постанову та ухвалу скасувати і справу закрити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про винуватість неповнолітньої ОСОБА_2 у вчиненні вищезазначеного злочину грунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом і є обгрунтованим. Цей висновок, зокрема, грунтується на показаннях потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, протоколі впізнання, протоколі огляду місця події та сукупності інших доказів.

Твердження у касаційній скарзі про застосування до ОСОБА_2 під час досудового слідства заходів фізичного та психічного впливу перевірено судом і обгрунтовано визнано таким, що не відповідає дійсності.

Істотних порушень норм КПК України на досудовому слідстві та при судовому розгляді справи не допущено.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано вірно.

Суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винної і прийняв вірне рішення про застосування до неї примусових заходів виховного характеру з передачею під нагляд матері.

Підстав, передбачених ч. 1 ст. 398 КПК України для скасування або зміни судового рішення, у справі немає.

Тому справа не призначається до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

На підставі наведеного і керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 відмовити.

Судді: