У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 4 липня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного (місцевого) суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 1 лютого 2005 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше судимого,

засуджено  за  ст. 115 ч. 1 КК України на тринадцять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної та моральної шкоди 7377, 40 грн.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2005 року цей вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що 20 лютого 2004 року, приблизно о 1 год., біля будинку АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних стосунків, що раптово виникли, він вчинив умисне вбивство ОСОБА_3

У касаційній скарзі та доповненнях засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що кримінальну справу щодо нього сфабриковано, досудове та судове слідство проведені неповно, однобічно і необ'єктивно з істотними порушеннями кримінально-процесуального законодавства, в тому числі права на захист, зазначає, що до нього були застосовані недозволені методи слідства, йому не надано матеріали справи для ознайомлення, вважає, що суд не взяв до уваги стан його психічного здоров'я, очевидців вчинення ним злочину немає, тому його винність у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3 не доведено, а його дії слід кваліфікувати за ст. 116 КК України, просить вирок та ухвалу скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги з доповненнями, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного злочину грунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом і є обгрунтованим. Цей висновок, зокрема, грунтується частково на показаннях самого ОСОБА_1 про те, що вночі 20 лютого 2004 року він у стані алкогольного сп'яніння прийшов до будинку ОСОБА_3 і у нього виникла сварка з останньою, після чого він втратив контроль над своїми діями і не пам'ятає, що відбувалося далі. Потерпіла ОСОБА_2 показала, що 20 лютого 2004 року, приблизно о 1 год., до будинку, де вона проживала з мамою ОСОБА_3, вдерся, виламавши двері, раніше невідомий їй ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, після чого вона побігла по допомогу, а повертаючись, побачила на стежці неподалік від будинку тіло ОСОБА_3. Крім того, винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується протоколами огляду місця події, де було знайдено кухонний ніж, та трупа ОСОБА_3 з численними ножовими пораненнями, протоколами пред'явлення для впізнання ножа та ОСОБА_1, висновком медико-криміналістичної експертизи, відповідно до якого поранення ОСОБА_3 могли бути спричинені ножем, знайденим на місці події, висновком судово-імунологічної експертизи про наявність на ножі та одязі ОСОБА_1 крові ОСОБА_3, а також показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших, протоколі обшуку, протоколі відтворення обстановки і обставин події, висновками судово-трасологічної, судово-психіатричної, судово-медичних експертиз.

Істотних порушень норм КПК України на досудовому слідстві та при судовому розгляді справи не допущено.

Доводи у касаційній скарзі ОСОБА_1 про порушення його права на захист спростовуються матеріалами справи. Не заслуговують на увагу твердження у касаційній скарзі засудженого про застосування до нього недозволених методів слідства, оскільки він не наводив їх під час розгляду справи судом першої інстанції, отже вони не були предметом судового розгляду. Як вбачається з акту від 13 квітня 2005 року, засуджений ОСОБА_1 відмовився від подальшого ознайомлення з матеріалами справи, а після винесення ухвали апеляційним судом клопотання про ознайомлення від нього не надходили.

Злочинні дії засудженого кваліфіковано вірно. Покарання йому призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України. Суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що обтяжують покарання, і призначив його в межах санкції закону.

Підстав, передбачених ч. 1 ст. 398 КПК України для скасування або зміни судового рішення, у справі немає.

Тому справа не призначається до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

На підставі наведеного і керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Судді: